Частина 28

Марі та Адрі закінчили навчальний рік. Адрі закінчив свої 12 класів, та був повністю вільний від поняття назване школою. Марії ж залишалося довчитися ще рік, але тепер, через три місяці, скоріше за все, вона піде в приватну школу золотої молоді, чиї батькі, кожного року вкладали величезні суми на розвиток та розквіт своїх дітей. 

 - Марі, з тобою все добре? - Спитав Адрі під час прогулянки, не відпускаючи її руки.

 - Так, а що?

 - В тебе щось з настроєм не те.

 - Все добре, просто трохи замислилась. 

 - Хвилюєшся через поїздку? Ти не хвилюйся, чіплятися не буду, - сказав Адріан усміхнувшись.

 Марі, також, кинула легку усмішку у відповідь.

 - Тато сказав, що якщо того разу у нас не вийшло поїхати у весільну подорож, то тепер поїхати маємо обов'язково. Батьки Адама вдало розлучились, ця новина уже не сенсація, і з нею всі змирились. Тож, преса тепер буде чіплятися до нас, думаєш вони забули той період, і поцілунок Адама? Ні.

 - Я все розумію, але... Не знаю, чомусь маю погане передчуття, а ще я ніколи не була закордоном, можливо все йде звіти.

 - Можливо, - сказав Адрі, та поклав свою руку їй на плече, ніжно обіймаючи. - Немає чого хвилюватись, усе буде добре.

  Після цих слів, Марі застокоїлась, вона довіряла Адріану більше, ніж собі.

На наступний день, вони поїхали до аеропорту. Цього разу Марія не знаходила приводів, аби посваритися та не поїхати, навпаки, в компанії Адріана, вона відчувала комфорт, якого їй так довго не вистачало. 

 - То, тепер, ти телефон не забула, - жартував Адрі.

Марі усміхнулась, 

 - Ні, не забула, - сказала вона гордо, та дивилась на закоханий погляд юнака.

Вони дістались до аеропорту без пригод. Сіли в літак, та з нетерпінням чекали приземлення. Хоч це й весільна подорож, триватиме вона лише два тижні. За час, який Адріан та Марі провели поряд, вони багато чого дізналися одне про одного, вони знали багато таємниць і бажань, які відкривали поступово, за короткий термін, вони навчилися довіряти одне одному. Саме тому ця поїздка, не викликала незручності, а була шансом провести час разом, та дізнатися про одне одного ще більше.

Літак приземлився. На виїзді їх чекало таксі. Марі та Адрі поїхали до розкішного готелю, вже з заброньованим номером. 

 - Ти стомилась? - Спитав він, знаючи відповідь, - я кину речі у вітальні. Тут дві кімнати, йди в ту, що справа, якщо щось потрібно говори, або відразу зателефонуй на ресепшен. 

 - Добре, - відповіла Марі, поглянувши на нього, - я дійсно трохи стомилася.

 Промовила вона, та підійшла до Адрі блище. Коли вона опинилась занадто близько, Адріан випустив з рук валізи. Вони злилися в пристрасному поцілунку, від якого кипіла кров. Двоє наївних, юних сердець бились усе швидше та гучніше. Вони не контролювали рухи, все відбувалась інстинктивно. Адріан, в поцілунку, підняв Марію на руки, та попрямував до її кімнати. Впавши на величезне ліжко, Адрі відірвав свої губи, та почав розцібати гудзики на білосніжній сорочці Марії. Він цілував її шию, ключиці. Ніжно проводив пальцями по її білій шкірі, плечам, обличчю. Від кожного його дотику, Марі входила в транс. Вона поклала свої холодні руки під сорочку Адріану, та миттєвим рухом, зняла її, відкинувши подалі. 

Десь там, між небом і землею знаходились їх думки в цей момент. Наївні, вперше по-справжньому закохані серця, злились не тільки душею, а й тілом.