Сварт.

• - Ніна Шульц, Толя Бел, Степан Жмих, Миколка, це ті, хто погодився брати участь - перерахував Неждан. Гліб одужав дуже швидко, використавши перевірений відновлювальний метод, кров тварини та флакончик еліксиру зеленого кольору. Кров бралася в закритому від сторонніх очей приміщенні, був лише Неждан. Гліб розповів йому про себе та свої особливості тіла. Неждан не здивувався, бо давно вже все зрозумів.
• - не густо, це загоном складно назвати – Гліб стояв біля вікна, розглядаючи як мужики грають у доміно, кричать і сміються.
• - я ж сказав що не стану нікого просити чи змушувати, не хочуть ну та й бог з ними – Гліб насупився.
• - і що ж, вони збираються все життя так провести, сховавшись у кущах.
• вони втратили все, їм нікуди йти, я думаю що їхній такий розклад влаштовує, будь-хто не проти втекти зі світу, де в порядку речей щоденний страх і переживання за те, що потрапиш до списку.
• - я б так не зміг сидіти на місці, і чекати... чого чекати? смерті? але яка мета життя тоді? Як тварина, яка тільки заради того і живе, щоб існувати.
• - тут я з тобою погоджуся, але, на відміну від тебе, я їх розумію, адже тільки недавно і сам такий був. Коли ти рік за роком у постійній напрузі, всередині тебе щось вигоряє, внутрішнє паливо, паливо яке підтримувало в тобі прагнення боротися. Але воно, це паливо виявляється не вічне, навіть йому є кінець. Коли воно висохне, на тебе ніби плита падає, притискаючи до тихого місця, пропадає прагнення, хочеться сховатися і не рухатися.
• - але ти ж рухаєшся - Гліб відійшов від вікна і присів на табурет з протилежного боку столу, де сидів Неждан.
• - це все залежить від людини, хтось сильніший, хтось слабший, і від мети яку людина переслідує.
• - але чим твоя мета краща від їхньої мети?
• - їхня мета повалити канібалів, багато років борючись вони зрозуміли, що їхня міць неймовірно величезна, тому перестали вірити. Я ж крім цього хочу ще одного зустрітися з братиком.
• - ось воно що.
• - якщо повірити в кінець світу канібалів складно, то мені повірити в те, що я надеру зад цьому ублюдку простіше - Неждан усміхнувся, підняв склянку з горілкою і осушив в один ковток.
• - ну а ці, чому погодились?
• - це мої хлопці, від початку зі мною, куди я туди і вони.
• - добре мати таких друзів.
• - у тебе ніколи таких не було?
• - я не знаю…
• - як це?
• - думав що є але ... - На вулиці піднявся шум, вбігла Леся.
• - Гліб там твій кінь.
• - що з ним?
• - він збожеволів - Гліб вибіг прямо до стайні, де вже зібрався маленький натовп цікавих.
• - ось ще, кінь божевільний, я тобі зараз покажу як брикатися - немолодий уже мужик, хоча досить міцний у плечах закрутив ласо, маючи намір закинути на шию Сварта, але Гліб вихопив мотузку з його рук.
• - ей хлопець ти чого надумав - обурився старий.
• - що тут відбувається.
• - цей кінь здурів, я хотів сумку з його зубів забрати так, як він кинувся як зафыркал - у зубах Сварт тримав сумку Гліба в якій до того ж сидів Іллюша. Гліб підійшов ближче. - Малець не дури, не підходь так близько.
• - це кінь мій, він мене не чіпатиме - Сварт справді заспокоївся, тільки Гліб підійшов він відразу і відпустив сумку. - молодець Сварт, а ви ніхто до нього не підходите зрозуміли.
• - та хто ти такий щоб командувати – закричав старий.
• - Юлій припини - підійшов Неждан до старого. Тільки Сварт заспокоївся, як усі вмить розійшлися ніби нічого й не було. Юлій, а так звали діда, зверхньо обернувся і пішов. - немає ну кінь цей щось, то де ти кажеш його взяв?
• - скажу тобі чесно, друг у мене є один із незвичайних друзів.
• - та я вже й так зрозумів, що в тебе всі друзі незвичайні.
• - так от він мені його і дав, і що то мені підказує що він не зовсім звичайний, чув щось про найтмар?
• - ні не чув.
• - я теж але найімовірніше він і є цей найтмар.
• - Батько - заговорила до Неждану Леся яка стояла поряд - я хотіла тебе попросити - вона запнулася, очі її дивилися в землю, вона ніяк не могла підібрати потрібних слів.
• - Ну що там. - Раптом вона різко як стріла видала.
• - Візьміть мене з собою - Неждан скривився в схвальній фізіономії, і однією сухою фразою відрізав.
• - ні! - Розвернувся і пішов.
• - та батько - крикнула Леся в наздоганяння, на що Неждан навіть не обернувся.
• - безглуздо розраховувати на те, що батько, дозволить піти на смерть своєї дочки - сказав Гліб, який стояв біля Сварта.
• - але я теж хочу допомогти, я не можу як усе тут сидіти і чогось чекати - Леся була молодою, гарячою, яка не зазнала труднощів життя, на відміну від інших вона не усвідомлювала тієї небезпеки, яку таїть ця місія, для неї слова йти на смерть означає Тільки велику складність з якою треба буде зіткнутися, у сенсі вона цього сприймала.
• - я тебе розумію, але не завжди так трапляється як хочеться, часом найкраще, що ми можемо це підкоритися.

Гліб ще раз глянув у вічі Лесі. У її голові причаїлася думка, яка його схвилювала - "тільки б вона дурниць не наробила" - подумав він.