Природа життя. Перша збірка

1
Я не забув -
ні я не забув,
ті миті що
були раніше

так потонув би,
так би потонув
в обіймах твоїх
- але це пізніше

ні я не зник ,
не зник я,
а просто згасла 
іскорка до тебе

я вже відвик
нажаль відвик
зустріти захід сонця
біля тебе

2

Коробка сірників
Чекає свого часу
Щоб запалити не одну свічу
Вогонь такий холодний
Що не зігріє зразу
А лиш дурманить тіло на вину
Закриті замки на стареньких дверях
Присипані пилом підручники
Побачиш туман у відблиску фар
Бо знову не зможеш заснути
І запах стареньких газет
та скрині й комоди таємні
Ховається тінь у твоїх очах
Блукаючи десь по котельньнях
 

3

  Зв'язок обірваний із світом
  Немов поринув десь у космос
  І слів давно уже не чути
  Лишився подих, цього досить

Колись розкидані комети
Застигли холодом, камінням
Ці недосліджені планети
  Ракети десь у павутинні

Супутники блищать на небі
Їх можна сплутати як зорі
У атмосферах, стратосферах
Неонові шляхи прозорі

Шляхи чумацькі вже закриті
Відкрились нові й все нові
А ми літаєм, мов той привид
Бо це лиш спомин в голові

І телескопом не побачиш,
І серцем навіть не відчуєш
Полярним сяйвом стали душі
Бо десь до неба полетіли
 

4
Підійми, підійми, підніми мене до неба
Все знову і знову, все знову і знову
Побачити мусиш, відчути повинна , 
цю втому, цю втому, цю втому
І сонце можливо в тумані розгледиш
Побачиш схід зранку і звечора захід
Почнемо розмову, з тобою розмову
Про те водоспадом , про те водоспадом
Крадуть піски і з моря хвилі
Блукають хмари сині, сині
Дощем умивані і вітром
І першим  подихом повітря,
І першим подихом повітря...
 

5
Паперові шпалери, запах полірованого паркету
Живемо ми давно разом і наш політ як бджоли з медом
Казала що я ідеальний, а я писав тобі поеми
Гарячий подих, погляд гарний і ми як дві планети
Буденні будні, будні знов буденні, і ми забули про невдачі дні
Бо ми кохаєм один одного таємно, і цей секрет десь в океану дні
І час проведений так щиро, словами вдячності ми сковані
Живемо ми давно разом і наш політ в
книжках історії
 

6
Холодне тіло вкрила ковдра
Після буденних днів важких
Куди іде наш час з тобою
Блукаючи в містах живих

Куди зникають білі роси
І сплетені в руках браслети
Приходить часом тепла осінь
Ховаючи твої памфлети

Куди ховається сонце
Після вечірнього заходу
Про що розмовляють фіалки
Та ми їхні мови не знатимо

Куди сховалась наша молодість
Десь потонула з плином часу
Та пам'ять і любов лишилась
І є надія, що ми разом
7
  
   Емоціями можна вкрити справжність
   Коли тобі душа болить
Ховаємо свою вуальність
Щоб нас не викрили вони

І маска-усмішка обличчя
Ховає справжнього тебе
Хоч серце мов голки колять
Але терпим понад усе

Але коли ніхто не бачить
Ховаємось самі в собі
І сльози душу омивають
Бо все ще біль в твоїй душі
8
   
   Процес пішов ,
і це навряд чи спиниш
Коли людина 
Більше не людина

Коли всі гроші 
Більше за життя
  Украли совість
Правди вже нема

А чесність і порядність
Вже не в моді
Я краще всього
Піду щось вкраду

Ми залишили світ
Лишись волі
Чужі життя
Своїм, не тим живу

Брудні слова
у твоїх вухах
Це класика 
давно і норма

Думки летять
У світ розпусти
Кривава драма
Чорний колір

Куди тобі 
себе подіти,
покинути 
свої химери

Залить бетоном
твої стіни,
щоб ти сховатись міг
й померти?

Чи скинеш маску
того Монстра,
навчишся жити
й цінувати

Чи змінить світ?
Чи ми це зміним?
Чи будем в муках
Жити-вмерти...
9
Слова абсурдні, в них закон
Закон для всіх і лиш для когось
Бажаючі збагатитися брехнею
Давно забули, що є совість

Садять невинних, а винних виправдовують
Сьогодні живемо, а завтра нас сковують
Тюрма тобі вирок, а їм тільки втіха
Байдужа їм доля, бо є повні міха

Чекати чогось кращого вже мабуть не варто
Протести без фальші, розкриті всі карти
Нас судді судили, а хто їм суддя
Нас схема ця вбила, остання стіна

Та ти не піддайся, хоч вмреш але з чином
Грошам не продайся, бо Богові винен
Прощай ворогів, бо їм не вдалося
Зробити з нас порох, позбавити досвіду

10
Коричневий цукор й підсмажена кава
Так манять своїм ароматом
Холодне суфле, подаровані квіти
В кафе свіжий запах газети
Відбірні слова, вкладені в віршах
Так ніжні в звучанні мов пір'я
Повітрям остудить гарячого сонця
Лиш тінь з під дерев і терпіння
Нагріта бруківка і запах асфальту
Розтоплений забутий шоколад
Та чашка чаю ще довго стигне
Бо все стоїть на сонці, мов той жар
І парасольки та не від дощу розкриті
А просто люди хочуть прохолоди
Дощі заснули десь далеко в небі
А наші миті поки не розкриті
Морозивом собі лиш грієм душу
Бо освіжитись не дає любов
І ті півонії, що на столі лежали
І десь лиш звук і тихий рокенрол
11