Природний Талант

Глава 1

ПРИРОДНИЙ ТАЛАНТ

 

 

Коли ти молодий, то сприймаєш оточуючий світ як власний ігровий майданчик. Ти талановитий, успішний та невразливий. Немає нічого, із чим ти не впорався б.

Крістофер Паркер дивився на навколишній світ саме так: самовпевнено, зухвало і з неабиякою часткою бравади.

Крісу Паркеру виповнилося сімнадцять.

Кріс був хакером.

 

 

Конгломерат Чикаго

01 серпня

09:18 ранку

Зона Вільної Торгівлі

 

Швидко зібравши рюкзака та підхопивши мотоциклетний шолом, Кріс вискочив з муніципальної квартири, більше схожої на комірку з єдиним вікном. Зачинивши двері, він почув за спиною обнадійливий писк блокування замку. Всі двері з першого по п’ятдесятий поверхи муніципального блоку, в якому мешкав Кріс, були облаштовані електронними сторожами самих різних моделей, що навіювали почуття захистку та безпеки. Кріс посміхнувся, згадавши, як одного разу, заради сміху, почав, один за одним вскривати замки на сусідських дверях, попередньо закільцювавши відеоряд камери спостереження. Йому стало нудно вже на четвертих дверях, до того ж, вид нічим не примітних квартир, в яких не було нічного цікавого, не посилював бажання продовжувати цю витівку. За п’ятими дверима виявилась ще більш захаращена буда, ніж та, в якій тулився Кріс. Але під рипнулою половицею, на кухні, винайшлись декілька акуратних пачок «янгольської солі». Крісу достало розуму нічого не чіпати, обережно вийти з квартири, заблокувати замок і більш не пхати носа в справи своїх сусідів.

Спустившись у підземний гараж, він попрямував до стоянки колісного транспорту, де, надійно закритий блокувальною кліткою, стояв його «Кобуто». Сенсорний замок кліті встановлював і налаштовував особисто Кріс, і цей замочок був набагато надійніший за той, що зачиняв двері його хати. Кріс ввів команду розблокування, і сталеві дуги в чорно-помаранчеву смужку з металевим брязкотом розпалися в сторони.

Кріс вкотре залюбувався рубаними гранями кутастого корпусу з матово-сірими гладкими боками. Наче навмисне позбавлений обтічності, «Кобуто» мав брутальний хижий вигляд, і Кріс був просто в захваті від того, як круто він виглядав. На місці застарілого твердопаливного бака був розміщений потужний бортовий комп'ютер, а високопродуктивний електродвигун з пакетом LFP батарей мав запас ходу 186 миль і розганяв байк до максимальної швидкості 136 м/г за три і дві десяті секунди.

Просунувши обидві руки в лямки рюкзака, Кріс перекинув ногу через сідло, активував байк і надів шолом. Як тільки запустилися бортові системи, керуючий комп'ютер вивів на табло первинну інформацію щодо температури батарей, відсотку заряду, даних по робочих вузлах та агрегатах. Швидко пробігши рядки очима, Кріс витиснув гашетку, і байк зірвався з місця.

Кулею вискочивши по бетонному пандусу, «Кобуто» вилетів на проїждж участину і влився в потік колісного транспорту, що рухався широкими хайвеями міста.

Наземними та підвісними трасами пересувалися переважно великогабаритні автомати, в основному – масивні тягачі-контейнеровози, що тягли за собою хвости причепів та важкі вантажні фургони. Маленький, на тлі величезних машин, байк мчав по рівному, як скло, дорожньому полотну. На інтерактивний візор шолома проектувалася інформація щодо маси, швидкості та векторів руху попутного та зустрічного транспорту, і Кріс розігнався до крейсерської швидкості, небезпечно маневруючи, здійснюючи різкі обгони та кидаючи байк упритул між бортами повільних вантажівок. Двигун «Кобуто» працював абсолютно безшумно, втім, тиша швидко змінилася ревінням трон-року всередині шолома, і Кріс ще додав швидкості.

На 95-й милі шосе № SLL5638563 піднімалося на широкий міст, який йшов довгою естакадою над усім нижнім районом Лейк-Сайд. Тут, на третій позначці, як з'ясував Кріс досвідченим шляхом (а якщо чесно, то суто випадково) існував розрив у лінії спостережних сканерів. Різко вивернувши кермо, хлопець перескочив через невисокий бар'єр відбійника і вилетів на технічну смугу, загальмувавши та пустивши байк юзом. Зупинившись, він окинув поглядом панораму веж та хмарочосів нижнього району, за яким починалися портові склади та адміністративні споруди. Крізь тонкі просвіти між склом і бетоном блиснуло на сонці озеро Мічиган.

Ще не трущоби, але вже досить близько.

Кріс витиснув гашетку і помчав далі, з'їхавши по забороненій для загального користування техно-ремонтній смузі в нижній район і загубившись у його однакових сірих кварталах.

 

Павук чекав його на звичайному місці у звичайний час.

Він завжди приходив наперед, і Кріс, під'їжджаючи, завжди заставав його на місці. Павук був старший, хоча, на скільки років, Кріс не брався судити. Молодий хлопець промишляв дрібним бандитизмом, і нехай він ще не займав серйозного становища в кримінальному соціумі, Кріс не любив зустрічатися поглядом з його жорсткими проникливими очима. Павук справляв враження дрібного, але небезпечного хижака.

З лівого боку гладко поголеного черепа Павук носив блискучий хірургічною сталлю імплант у вигляді тонких сегментованих променів, що розходилися від компактної шайби над вухом, що й дало привід для його прізвиська. Призначення імпланту було незрозумілим, але Кріс вважав, що якщо вже завелися гроші на модифікацію власного тіла, то краще витратити їх на щось корисне. Наприклад, на ті круті кібер-схеми до рук для роботи з сенсорними деками. Він уявив, як одного разу вживить собі такі, і стане найшвидшим «серфером» у ЗВТ.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше