Привид

Привид

Чого так калатає моє серце?
Чому я знов натягнута струна?
Я пам'ятаю день коли померла
Я пам'ятаю ніч, коли була без сна.

Коли просила про кохання.
Таке що серце зцілить знов.
Я думала, що він останній, 
з ким відчуватиму любов.

Палке кохання вже згоріло.
Закінчилось моє життя.
Не так вже сильно я любила
Бо я не хочу вороття.

Мій любий привид, ти невчасно.
Я, як та натягнута струна. 
Закрила очі, сонце згасло.
В минуле більш немає вороття.

Я пам'ятаю ночі, зорі, і біль, ненависть і тугУ.
І те прокляте наше море, і зиму, осінь і весну.
Було щасливе лише літо, коли коханням зачепив.
Тепер зів'яли твої квіти. Ти мЕне, привид, не любив!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше