Привид Тернопільського озера
Посланець темряви
Страх! Він майже миттєво оволодів дівчиною, зашкріб гіркотою під самим горлечком, скував усі рухи. Паралізував. Вона з жахом зрозуміла, що не може пошевелити ні рукою, ні ногою. Лише вуста її, що похололи до твердині зимових сутінків, змогли ледь-ледь промовити:
- Ігорьочку, мені щось дуже страшно! Мені зовсім погано, давай попливем назад...
Хлопець і сам почувався доволі зле. Близькість чогось божевільно похмурого і недоброго здавлювала скроні немов лещатами. На них почали пульсувати зрадницькі жилки. Думки налилися важкістю, майже свинцевою непорушністю. В руках була якась невагома й гидка слабкість. Вони навіть мимоволі трохи тряслися.
- Кохана, заспокойся моє сонечко! Зараз я розвернусь, попливем назад...
Після цих слів хлопця, з глибини озера праворуч од човна з'явилось яскраве світло, що зміїлося зеленуватими холодними кольорами. Раптом воно, спінивши воду, скрутило її у височезний вир, що майже миттєво почав осідати білуватим димом. У останньому стали помітними обриси фігури якогось зловісного діда. Згорбленого, з величезними покрученими ручищами. Увесь його вигляд ніс на собі печать незримої моторошності потойбічного світу, чиїм посланцем він, вочевидь, і був. ..
Далі буде
#1058 в Містика/Жахи
#3435 в Фентезі
Відредаговано: 08.07.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
