Привіт, шибалинське ТисячолІття!
5.04. 1999
Колись жінка сказала своєму: ” То шо діти були, то як сон. Вони пішли і вже сі не вернут. Я зараді дітей тебе терпіла. Але вже більше терпіти не годна. Я сі з тобов рузведу. Піду до брата і корову якусь притримаємо і тої землі вистарчит.”
Почула, як диво, коротку відповідь: ” А я кину пити”. І не п”є, вже піст сі завершує, а він тримаєсі. Минулого року також тримовсі. А в великодну пєтницю наваливсі. І в суботу. На завважинє відповів: “ А шо ви знаєте? Може мені треба!” І тепер певно своє компенсує. Як є слабісь, то все біда.
Вже сніг давно зійшов, лиш десь по глибоких ровах ще біліється. Старезний патик добре прогрівався і тепер діди сходились ніби за графіком і частіше як серед зими. Здається, вони балачками тільки й жили. Цей про одне, а той про інше; а той про їдно, а тойво пру єнчи.
#3524 в Сучасна проза
#3695 в Різне
Відредаговано: 28.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
