29.02. 2000

Згромадженє продовжилось у тому місці та майже у тому ж складі.

Першим слово взяв представник місії Церкви всіх Церков Ісидор Браун:

- Я бим дужи хтів, шановни паньство, щоби ви усьвідомили таку дужи важливу річ про яку гуворила до вас учора моя пані Єва. Я не буду повторувати тих слів. До вашої сьвідомусти даю инший матеріял. Али пру тую саму дужи важливу річ. Я хочу вам сказати, вас запевнити, що у жадному випадку не можна би усі всім керували, не можливо би усі до всього були придатні та причетні. Бо так як ви си думаєте, то так не повинно бути. Згадаймо історію людства. Шо вона каже? Вона зарас моїми вустами прумувлєє вам жи все питанє диржави вирішувов не нарід, а їго малинька горстка. І в вас так само має бути. Ви ту зара маїте вибрати таку горстку, їка за вас буде думати, а ви маїте то всьо рубити. Та горстка буде піклуватися питаньом вашуго добробуту. Али та горстка, то не тілько тії шу на пусадах. Та горска можи навіть стуяти збоку. Али сі за всєм дивити муси! Та горстка сі диви за казнов, за тим, куго дати на їкий пост і, такжи, вирішує питанє войни і миру. І ви сі ни сьмійти з моїх слів. Бу так є в цалому сьвіті. І в вас так буде! І питанє релігії також налижи тій горстці. Ми просимо се питанє поставити на гулусуваня. Бо ви все їдно прийдете до тего мудулі, шо ми вам ту кажим. Бо нам з діаспори українскуї то ліпше видко! Бо ми маєм курінє українске, али досьвід у нас не тілько канадійский… А сьвітувий. Якщо ви ду того схильні, то підтвердіт своїм гулусованьом потребу такої горстки. А ми, наша місія вам зможе допомогти. І допомучи ми можим не тілько літературою.

- Мукулатурою! - Хтось голосно вигукнув і вже тихше добавив. - Вибач, Господи.

- Літературов! Прошу ласкаво, пана. - Продовжує Ісидор. - І не грішіть так говорячи, бо там є надруковані лики святих, ликі Божі, і Божі слова. Це дуже важливо! Але також у випадку, в разі вашої прихильности до нас ми зможим вам дати грошову поміч. То як для Нилабиша будут файні кошти.

Балачка поставив на голосування. Голосують мляво. Перегукуючись, то піднімаючи, то опускаючи водночас руки, так що не можливо порахувати. Чуєте, люди не знают шо ту сі роби! Потім ще раз поставив на голосування, роз"яснивши. І було прийнято таке рішення, що усі поточні питання вирішує Кинш. Але питання, які стосуються усієї громади вирішуються на люцкому згромадженню і не можуть бути узурповані горсткою людей. Якщо ж панове Брауни бажають підтримати грошами громаду, то, будь ласка, в державі Нилабиш, нікому не забороняється робити добровільні пожертвування. Але усілякі такі пожертви не можуть бути підставою указною для надання пільг, преференцій тим, хто жертвує.

Пан Браун із невдоволеним виразом обличчя сів на крісло, та й каже:

- Ви ще, пани нилабишці, пушкодуєте за нашов місійов. Бо вам сі то дає задармо, але ви не хочете.

Хтось вигукнув у залі:

- Дивисі ни скач тутичка високо, бо зломиш си в Нилабиші шию!

 Нарід пожвавився на мить від такого чорного гумору.

Говорив далі Марко Спасений про те, що на його думку має керувати громадою лиш поверхнево Кинш, але вище нього має бути духовний лідер, якого би люди слухали більше, аніж Кинша. Бо такого би слухали глибоко - серцем, а не тільки розумом.

-Та ми маємо для того церкву і священика! - Каже дідо Михайло. - Ти Марку нам голову теж дурно морочиш.

- Е, ні! Шановні! Та ваші священики є людьми підлеглими. Вони залежні від своїх єпископів. Священик є людиною залежною від патріарха. А це вже незалежність від чужих. Бо ви ж ще не маєте тут свого сільського патріарха? А тут вам потрібен такий чоловік, котрий би був підлеглий тільки-но вам і більш нікому та залежний тільки від волі Господа Бога. Вам потрібен чоловік, котрий би пильнував повсяк час за спасінням душ нилабишських. Розумієте? Нилабишських і ніяких інших.

- Ну, ясно. Ясно! То ви пане Підперезаний себе так нам пропонуєте!? - Каже Павло Скажислово.

- Так. Пропоную себе. Бо більше у громаді не бачу достойних. Бо тільки Спасенний може спасти. Це очевидно! Рівно так як тільки зрячий може сліпих повести1 Бо як сліпий сліпого поведе, то обидвоє у яму впадуть! Бо якщо громада має сліпих, тобто неспасенних, проповідників, провідників, то що з того буде? Ще раз поясню - а буде те, що обидвоє, і він і громада, у яму впадуть. Тільки зряча мама може своїх дітей безпечно провести через ліс понад прірвою.

- О, то ви певно хочет,е щоб ми вас мамою кликали, величали!? - сказав Павло Скажислово, розвеселив громаду.

- А я вам скажу! Я вам скажу, і тутки нема нічого смішного. Маю кілька пропозицій для вашої уваги щодо того, як має зватися ваш духовний лідер. - Марко Спасенний вийняв з кишені папірець і зачитав. - Перша пропозиція, то «Спаситель світу».

Люди в клубі почали реготати. А Марко серйозно дивлячись у зал каже:

- А тут нема нічого смішного! Чого ви регочете? Та зрозумійте ви, темні барани, що як ми себе поставимо так нас і будуть сприймати! І за що, за кого ми себе будемо мати, за те й інші нас, вас, будуть мати! І ніхто ніде не має титула Спасителя світу. І якщо із серйозністю Нилабиш буде мати такого Спасителя, то велику увагу він до себе прикує і від того добру славу всюди Нилабиш буде мати!

Кинш Балачка так на це Спасеному сказав:

- Хтівбим пане дунести ду вашуго зачипанє таку вісьть, али ни відаю ци дунису. А вісьть така - Ні в чиї воли, а тілько в воли Господа Бога призначити Спаситилє Сьвіту. А називати прустого хлопа Спаситильом сьвіту - то гріх! І від привласнинє чужої назви сі ніц не зміни! Бу можим наш задрипаний клуб, шу сі вже валит, і їкий був збудований ше за пузатамтої власти, ми можим го нинька переназвати на Київский палац культури «Україна». Али від того сі ніц не зміни, а тілько не тільки люди, а навіть кури будут сі з нас сьміяли! А клуб той буде далі в нас задрипаним далі - заки сі за него наші ручиньки ни возьмут! Всьо має пасувати. Їдно ду другого. І назва тожи. А тому не баламутьте нилабишців пане Спасений.