Привіт, шибалинське ТисячолІття!
5.04. 2000
Діди під слутливу погоду зійшлися і на стоячи, коло балька, тривожно, спішно балакають:
– Шо нині за динь, Міську? Дивисі шо сі роби! За ніч ріка сі піднєла на два метри! Дощ пиріщив і дивисі во їкий ше взєвсі лабатий той, лапатий сьніг! Та такогу пуриднугу сьнігу навіть в зимі ни запамнітовїм! – Каже дідо Василь... і величезна сніжинка, в пів сигарети, гасить му дзиґар.
– А вітер ше як сьі бире! Такий ніби ціхонький, але їдкий, шу аш ду кісток займає, мене вже дрижаки беруть! – Продовжує дідо Михайло. – То сі тишит, то знов сі рве і ліпи то з їдного, то з єнчуго боку тими клаптіма лапатого снігу... аш пу писку вуда тиче!
– Ну то рузходимсі по хатах, Міську!
– Розходимося, Васильку...
#3519 в Сучасна проза
#3678 в Різне
Відредаговано: 28.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
