Привіт, шибалинське ТисячолІття!

3.06. 2000

– Худи сюда бісьцьом, бу вжем ни годин витримати! – Кличи дідо Василь діда Михайла.

Сіли на балька.

– Шо ту сі роби? В їкі країні ми жиєм? Хто нами кирує, га, Міську?

– Шо ти кипиш, таги мускаль напов і зачиласі война? – Питаєсі д. Михань.

– Та як шо? – З притиском та подивом. – Та як шо? Та ти шо тиливізура сі ни дивиш? Та злодій на злодіюви сидит, стуїт і ше злодій злодійом пуганєє! – Невтримуєсі дідо.

– Слухай, я сі теперичка ни дужи видивлєю в туто телипуделко. Книшки перечитую. Шо ти там в телепуделку вздрів, Васильку?

– Та як шо? –  Прудовжує кипіти дід Василь. Та крадут міліардами! Гамерика кажи, шу вже пару міліардів дулярів українскі злудії з України вивизли гет!

– Ну, та... тогу, як їго, Лузиринка вже злапали!?

– О, їдногу злапали. І сі хвалєт! І на тому сі та лапанка скінчит. А шо вчора тиливізур пру негу вибалакувов! Йой-йой.

– Та шо?

– Та як шо, Міську? – Бурлит діду Василь. – Та як тогу мож ни знати? Та всі канали в тиливізії і навіть в радію пу всьому сьвіті вибалакуют, шу їкись тамичка вилики журі гамериканьскуї влади пустанувило, шу тре судити тогу Павлусика. Їден канал казов, шу їму грузит тюрма в Гамериці на двіста підісєт літ, а єнчий канал казов, шу аш на триста сімдісєт років. Та накров більше двіста мілійонів дулярів в Україні, кули був фист високим начальником, другов за призидентом країни людинув. А ше їго хочи судити Україна, Швейцарія і ше їкась там. І казов пу пуделку прукурор, шу він платив, би стрілєли тих, їкі були їму ни ду смакованє, а за смерть Щербанє заплатив мілійон дулярів.

– Ого! Страшний чулувік. – Каже діду Михайло. – І хто го на тогу начальника вибров?

– Та як хто? Ти шо в лісі жиєш, шу ніц ніґди не знаєш? – Здивовано дивисі дідо в вочі свого кулєґи.

– Знаїш, Василуню, шо? Я в туто пуделко ни дуже заглідаю. Али люблю шось в ґазеті пручитати і там пиши, шу ми в сьвіті пасем задних. Пиши вубласна газета, шу за рівнюм люцкуго рузвитє, за той во дивїносту дивєтий рік, Україна зайнєла аш дівїносту перши місци! Во які ми чимпійони! Ти рузумієш, Василю, шу ни перше і ни други, і ни дивєти, а дивїносто перши місце. Та вже скоро дикі племена в лісах Африки нас переженут економіков свов.

– А хто то визначив? Шу в нас дивїносто перше місце. Та написати газета можи всєке. Всякі букви папєр витримує.

– Во-во. Али ту ни такі-сякі всєкі. Ту експерти ООН. Більшуї за пувагов я міжнароднуї урганізації ни знаю.

– О-го. Дивїносту перши місци! Шо рік то ліпши, шо рік то дальши.

– Ога, ліпши і ліпши. Так хіба ти кіровці наші скажут? А я ти скажу, шу сі рік за рокум пускаїм нищи. І ни тільку прибутками, а духум. Духум, Василю, марніє нарід. Ше трохи і він сі знивірит наніц. І піде за вопшивку їх брати та тлумити.

– Ой, дов би Бог, би сі того ни стало! – З тривогов сказов діду Василь і потер руков тамичка, де серци.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше