27.06. 2000

Релігійна тема набридла нилабишцям і вони на народному вічі вирішили на тому поставити хоч би якусь крапку. Ну… якщо не моцну жирну крапку, то хоча би крапочку, краплинку… Але ставлення крапки знову вилилось у емоційні бесіди. Наприклад, Марко Спасенний із єпископом Іоном, ніби змовившись, висловлювати таку спільну думку.

– Я знаю, ви в Нилабиші не дуже полюбляєте пана Спасенного, а тому послухайте мене, єпископа правдивого, Іона. А я говоритиму про те спільне, духовно спільне в поглядах, що нас із Спасенним об’єднує. Наперед хочу завважити, що ви, будуючи свою вільну, незалежну, неповторну державу-село, мікродержаву Нилабиш, повинні самі кожен… зокрема, ви, ваші батьки, ваші діти ставати вільними від оков старих затхлих, запліснявілих канонів-законів. І я, вивчивши традицію, кажу вам – гнила та традиція, бо та традиція заковує людину у пута фізичного, морального, духовного рабства. А тому найперше ви маєте звільнитись, прийнявши відповідний закон, від посту, який обтяжує, і від молитви, яка користі не приносить, бо і той, хто молиться, і той, хто не молиться одинаково є щасливими і однаково нещасними. А хіба ні?

– А ти точно християнський єпископ? – Голос із зали.

– А також ви, – ніби не чуючи запитання продовжує Іон, – маєте звільнитись від милостині, бо милостинею своєю дрібною ви нікого не підносите до неба, а тільки ще більше привязуєте їх, тих нещасних, до землі і тим принижуєте себе.

Хтось як крикне із залу:

– Та то мова сатани! Де твої роги, проповіднику чортів? Та Бог сказав нам, що хоче від нас не жертви, не жертвоприношення, а милостині! А ти таке верзеш! 

– Я роги в кишені сховав, – отак наглувато відповів і продовжив. – Ви кажете, що то моя наука сатанинська? Та то не він, той на букву ес, а то Христос в Новому Заповіті каже вам, що не те, що входить в ваші уста сквернить вас, але те сквернить вас, що виходить із уст ваших!

– Шо ти… нашо ти баламутиш нарід? – Крикнув серед клубу Іван Цапків. – Та навіть я знаю, шу в Біблії пиши, шо всьо мині можна, али ни всьо є корисним. А ше навіть сам Христос сказав, шо рід той наш лікуї піст і мулитва!

І тут встав священик місцевої нилабишської церкви й каже:

– Люди, нащо стільки ви затіяли між собою суперечок, які користі душам вашим не приносять? Маєте в Нилабиші красиву, збудовану церкву, що служить Христу, і в якій ви знаходите притулок душам вашим, а також і тіла ваші охрещуються в храмі цьому і через двері храму цього ідуть в землю на спочинок. Отож маєте Церкву – тримайтесь її і не будьте, як ті діти, котрі, як сказав апостол Павло, що хитаються від усякого вітру науки. А що ж до сьогоднішньої теми... тутешньої бесіди, то я чую хибне поняття, розуміння слів Христових, бо те, що сказав Христос, що сквернить людину не те, що входить в уста, а те що виходить з них – то дійсно Він так сказав, але це не означає, що людині дозволено будь-що, будь-чим, будь-коли і в будь-якій мірі наїдатися, та напиватися, і то ніби не осквернить людину. Та як би то було так, то п’янство не визнавалося би за гріх і Церква наша вже б давно звільнилась від посту, якби користі від нього не було. Але є користь і від посту, що є утриманням від деякої їжі, і є користь у вимовлянні молитви, адже сам наш Бог, Бог Син, Христос молився до Отця свого і заповів усім нам, його послідовникам молитву «Отче наш». А оці всі перепитії релігійні, які відбуваються в Нилабиші нагадують мені ту приказку «Скажи хлопові поклони бити, а він собі чоло до крові розтовче». Нагадує та ситуація ту приказку якраз тому, що оці всі новоявлені проповідники видирають із Біблії якісь окремі фрази і надають їм крайнього, непомірного, церквою нашою несприйнятного трактування. Задумайтесь шановні над тим, що ледь не будь-яке слово Біблійне можна устами блудливими розтлумачити протилежно до того смислу, що істинним є. Так можна навіть мами рідної кожному з нас зріктись, якщо хибно зрозуміти слова Бога Христа залишені ним в Євангелії про те, що на відомість про прихід Мами Його, яка хоче Його бачити він, Христос, ніби відхиляє її задаючи присутнім питання «Хто мама моя і хто брати мої?» і відповідає, що ті хто з ним, ті хто слухають слово його є його і мамою і братами. Але більш ніж так, як сказано, різні секти, що називають себе церквами, тлумачать слово Христа принижуючи значення Матері Божої Марії, як такої… бо кажуть, що від неї нібито тими словами духовно відрікся сам Христос. Але чи відрікся Ісус матері своєї? Ні, бо вмираючи на хресті він дбаючи про синівську опіку над нею згадав про неї, так звернувся до неї, про що свідчить Євангеліє. А ще також знаємо з історії, були ті, які слова Христа про те, що кого спокушає око його чи рука його хай вирве, чи відітне те, для того аби утримати себе від гріха. І, знаємо, що були такі надто крайні послідовники Христа, які відрубували собі руки, вирізали жіночі груди, та чоловічі члени і навіть виколювали очі й тим самим уродуючи, нівечачи, калічачи себе, своє тіло, що є Храмом Божим, який потрібно оберігати, про що також говориться в Євангелії. Це ті люди, які не розуміючи загалом, уцілому Біблії, якісь окремі місця цього Святого Писання розуміють, тлумачать так надмірно та крайньо, що бажаючи виконувати своє розуміння тих окремих написаних слів заради втечі від гріха – впадають в ще більший гріх, про який говориться десь в інших місцях Біблії. Отож, шановні українці – русини – нилабишці-нилабишани, маєте свою батьківську канонічну церкву – її тримайтесь, її шануйте, бо оті новоявлені на нашій землі секти, що називають себе церквами, релігіями, істиною… чи як би вони себе не називали… можуть скоріш за все для вас виявитись дорогами вистеленими красивими намірами, та нібито переконливими словами, але котрі заведуть вас не в Рай, а в Пекло.

І ці слова місцевого пароха припали до вух та душ нилабишців, бо плескали йому, бо, мабуть, отримали розуміння саме тої позиції, якої бажали, але роз’яснити, виявити самі собі її не могли.