ГЛАВА 8

Повернулися в ЄУК воїни з війни та полонених із собою притягли. Поставивши всіх кубівців у ряд, із ненавистю у очах, пани вийшли рабів лякати. 

І перший вийшов був до них пан Влад. Противний цей чоловік, був агресивний і егоїстичний. І матами їх всіх покрив, ще й пригрозив, пообіцявши усіх вбити. Харкунв він деяким в лице, одного з них навіть побив. А другим вийшов пан на ім'я Жан. Він мало говорив, пройшов повз них, дивлячись зі злістю їм в очі. Сказав до них: "Які ви бездарні йолопи!".

І вийшов третій, що звався Євдокій. Він був із всіх найдобріший. Нікого він не бив, не ображав і навіть ось таке сказав: "Ви хлопці сильні, поважаю!"

Та ось виходить Віктор з Рафом, як ті два брата акробата. Віктор, який сам боявся на війну піти і ще казав, що їхню кров на себе брати він не хоче, сьогодні він таке промовив: "Я зрадників усіх би розчавив, ось цими, власними руками, але ще змилуюсь над вами! Ви просто ще нічого не знаєте. Вам в голову запхали дурню, що ми усі такі погані! Але ось гляньте тут на нас, які ми тут усі багаті! Ці землі, озера, будівлі - це все робили ми самі! А гляньте що у вас в державі, нічого свого там немає! Ваш лідер, не козак, а олух. Нічого не зробив для своєї держави! А я тут дбаю про усіх, і тут живеться усім добре! А ну пани, скажіть мені, чи правду я зараз говорю?"

Пани: "Звичайно, так!"

Віктор: "Ну ось! І нам усім тут добре, а вам? Чи було в КУБі так чудово? Чи мали ви великі хати і чи грошей було багато? А, козли? Кого питаю!?"

Хтось із полонених: "Було там добре, доки ви не захопили наші землі".

І тут пан Влад промовив: "Мовчи, собака! Тобі слова ніхто не давав! Я таких як ти у порошок зітру!"

Віктор: "Чекай, Владок! Тихіше звук. Я хочу їм ще пояснити. Ми тут царі по всій землі і тільки є одна держава! Єдине Угруповання Країн розвивається дуже швидко! А ви? У вас не було б шансів зрівнятися з нашим рівнем. Для чого робити щось своє, коли уже готове є? Наша земля - це ваш дім. Тут жити будете ви всі. А хто не хоче жити з нами, то стане кормом для тварин."

І ще багато говорив, казав, як добре тут живеться, що більшість аж переманив на свою Єдину державу. Та був хлопчина, 20 років, який послав його добряче! Казав, що буде він за КУБ та навіть смерті не боїться, за Влада і свою державу, помре як козак. Та з нього пани посміялись, лиш Раф і Віктор здивувались його вірності та промові. Шкода хлочину, був хороший....

Цим часом Влад у лісі, біля гір, сидів і вмерти він хотів. Лиш думав, як він так програв!? Чому все сталось саме так!?

Найшов його один хлопчина, який із КУБу його знав. І каже: "Влад! Невже це правда?! Ти ще живий, спасибі небесам!"

А Влад до нього повернувся і тихо промовив йому: "Піди й скажи, хай мене не чекають. І щоб шукати навіть не ішли. Я буду жити тут, в коріннях дуба, сам один... . І ще скажи, щоб все зробили, як я казав. Хай КУБ новий вони почнуть робити, а я з позором буду сам у лісі жити".