Проблеми в Кубі³

ГЛАВА 10

Пройшло вже пару місяців, сонце сіяє ясно. Після весняного дощу, виросли полуниці, які є першими ягодами в кожному році. Багато людей їх пішли збирати. Юним ЄУКівцям команду дали: піти у ліс, далеко в гори і назбирати полуниць. Зайшли вони в лісок далекий аби багато назбирати. І тут з гори летить стріла, що на ногу одному із хлопців впала, скрутився він від болі і чують крик вони з гори: "Тут є чужинці, нумо гнати!" Покидали кошики вони та й почали тікати. А по дорозі були пастки, в які вони всі попались. Підходить до них Богдан, що вже в новому КУБі головою з Назаром став. І каже він до них:

- Чого прийшли, щоб їжу забирати? Чи може наші землі знов собі забрати?

- На-нам ту-тут їжу сказали збирати. Ми-ми не хочем воювати.

- Тоді біжіть додому, чортові ви діти і щоб нога ваша тут більше не ступала!

  Їх розв'язали і вони помчали геть. Сказав один із кубівців до Богдана: "Не варто було гадів цих відпускати, розкажуть вони про державу нашу".

- Не бійся, друже, вони нас не знайдуть, бо наша держава під землею глибоко знаходиться. І входи в неї вкриті листям та ґрунтом та ще й охороняються завжди.

- Ну це є так, але якщо захочуть, то землі всі вони перекопають, до нас прийдуть і рознесуть. Старий то КУБ мав більше хлопців, які його б ще захистили.

- Нас було більше, визнаю, але наш захист був слабкий! На нас напасти було просто і було ще багато малих, які воювати боялись. 

- Був би я головою Краю Угрупованих Братерств, всіх тих "єдиних" вбивав би.

  Тим часом, у малій печері, де проживав Влад, старий лідер КУБу, вертаючись із вдалого полювання на кролів бачить, що вхід до печери його відкритий. Він взяв до рук списа свого і акуратно зайшов в середину. Та бачить там, сидить дідусь із сивою, довгою аж до ніг бородою. Сидить на кріслі його і дивиться йому у очі. Говорить Влад:

- Ти хто такий? Чого прийшов? Це є мій дім, попрошу вийти.

- Невже мене, старого і слабкого діда вигнати вирішиш?

- Я вас попрошу, вихід там, мені тут гості не потрібні! Я вже пів року живу сам, тому ідіть ви звідси.

- Я ось, внучок, поїсти хочу. Можливо можеш дати щось? Бо чую я, не довго протримаюсь без їжі.

- Та маю рибу і кролів, ще трішки полуниць зібрав, але це все збирав собі, вас, діду, я не врахував.

- Нічого! Ти не втратиш їжі, даю тобі слово.

- Ех, ну на тримайте рибу.

І давши йому карася, відбулось якесь дивне чудо! Узявши його в руки, карасів раптом стало двоє. Сказав тоді Влад: "Так, стоп! Це як? Ти що зробив? Ти десь мав ще одного карася?"

- Та ні, не мав, просто зробив із його клітин ще одного.

- Ну ні, ти мене обманув. А ну зроби ще третього, просто зараз.

І тут із тих двох карасів, цей дід ще третього дістав.

- Ну що? Повірив? Чи показати ще?

- ТА ЯК?! Це щось вже неможливе! Ніхто з людей такого не вміє робити! 

- А я і не зовсім людина, я чарівний мандрівник або ж Сергій, бо це моє земне ім'я.

- Дідусь Сергій, скажіть мені, як ви це зробили?

- Я не простий дід, якщо можна так сказати, бо моя матір із космосу прилетіла. Історія то буде довга, якщо усе я розкажу, тому давай скажу я просто: вона потрапила в полон, один хлопець її визволив, вони одружились і так народився я. У мені менше сили, ніж було у моєї мами, але їх досить, щоб робити чудеса. Частенько я літаю в космос, бо там брати мої, яких ще в космосі моя матір народила. Скажу я ще, мені тут до вподоби. Красива є ваша земля! Але по ній блукають люди, що знищують її щодня! Я хочу, щоб ти поставив цьому край. Я дам тобі багато сили, бо бачив твої наміри й характер. Ти дуже часто усім помагав! У тебе є багато добра в душі. Ти є хороший, але лють на твоїх ворогів, через яких ти втратив все, не дає тобі розкрити свій потенціал! Я хочу тобі допомогти. Я можу дати сил багато, аж так що з легкістю зможеш ти дерева піднімати.

- Ого! Я досі ще не вірю, що бачу це все в реальності. Та ні, можливо я ще сплю. А ну, коли кінець настане цьому сну?

- Ні, ти не спиш, це знаю точно. Ще маю пропозицію одну. 

- Яку?

- Ти повернешся в КУБ і допоможеш своїм братам, а я ще й сили тобі дам.

- Е ні! До поки в світі є "єдині", то спокою тут не буде! Я знищу їх, а вже тоді я повернуся до них.

- Не хочу я, щоб їхня кров пролилась на землю, але і не хочу, щоб так усе було.

- То що робити, ви скажіть?! Я хочу очистити цю землю від зла.

- Зло є серед людей. Вони його творці. Не темні духи, ніхто крім людей не є творцем зла. Бо маючи свободу вибору, кожен може вибрати як і хорошу сторону, так і погану. Я скажу так, твоя самооцінка знизилась, проте сили - ні. В тебе є все, щоб спасти цю землю, я вірю в тебе і в твої слова! Я знаю, що ти ще всього доб'єшся, але додай ти більше рішучості. І будь упевнений в собі. А я пішов, хорошого дня....

- Ні! Стійте! Я маю ще пару запитань! То що я маю зробити!?.......

  Проснувся Влад у себе дома. Його печера, його ліжко. Він зрозумів, що це був сон. Але він тільки спалахнув бажанням зробити те, про що мріяв довгий час! Його переповняли сили та енергія.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше