ГЛАВА 14

Пройшло вже 2 тижні від укладення договору між Єдиними та КУБом. Пішов Віктор на полювання зі своїм сином, Святославом. Цілий день в лісі полювали, рибу ловили, їли, відпочивали. Та раптом, йдучи босим по траві, вкусила змія Віктора. Прибігли його друзі та охоронці, але медиків там не було. До його дому йти далеко і допомогти немає чим. А яд рухався по тілі дуже швидко, тож вирішили вони тягнути його в ЄУК самотужки. Коли прийшли, вже було темно. Зібралося багато людей. Покликали лікаря, той глянув і сказав: "Я зроблю все, що в моїх силах, проте яд довго в ньому був. Якщо й виживе наш цар, то буде назавжди до ліжка прикутий. І тут сліз не втримав Святослав, за батька його серце болить. Розлетілась ця новина дуже швидко, що Віктор може померти. В КУБі теж про це почули, відправився Назар з Богданом до Віктора, в його дім. 

  Сиділи біля нього панів багато, і син його, і навіть прості громадяни, його вороги та кубівці. Говорить Віктор: "Мені вже краще, я живий, але до ліжка назавжди прикутий. І це гірше, ніж смерть проста, бо вже ходить не зможу я. Прошу вас всіх, кому не догодив, кого образив, пробачити мене. За своє життя багато чого зробив, наприклад збудував велику державу, не без допомоги моїх друзів, звісно. Вже за 2 роки багато людей дивувалося, як я, такий малий, створив таку велику територію. Пам'ятаю, як радів кожному, хто хотів стати учасником мого містечка, яке в результаті стало першою державою в світі. Дякую вам, усім, за все. Я хочу назначити нових лідерів ЄУК. Слухайте всі! Я, Віктор, залишаю Єдине Угруповання Братських Країн на свого сина, Святослава. Єдине Угруповання Країн я віддаю в руки двох осіб: пана Жана і пана Андрія. Вони двоє - чудове поєднання для хорошого функціонування нашої держави. Я розділяю між ними права порівно, вони обоє королі і мають рівні права, обов'язки та статус."

Жан: Це велика честь для мене! Буду служити на вірність держави.

Андрій: Даю слово, що буду захищати ЄУК, працювати на його благо! 

Віктор: Слідкуйте один за одним і живіть мирно. 

Назар: Не дивлячись на усі наші протистояння, я все ж таки повинен сказати, що ти був могутній, сильний чоловік і як лідер працював дуже добре.

Богдан: Надіюся теперішня влада буде краща і мудріша. 

  Богдан повернувся і пішов геть.

Віктор: Я ще раз дякую вам за все. Я прожив достойне життя.

Відьмак: Ти ще живий, поки є сили, будь головою ти для нас. Ще рано тобі поспішати, ти ще потрібний усім нам.

Віктор: Хіба я можу щось робити? Закінчилось моє життя. Але я хочу, щоб ви не сумували, а в знак поваги пам'ятали і добрим словом згадували.

Анонім: Віддамо йому повагу, хлопці. Скажімо - дякуємо!

Святослав: Дякую! Моя повага!

Жан: Поважаю!

Влад(ЄУК): Поважаю!

Андрій: Поважаю!

Євдокій: Спасибі за все! Поважаю!

Анонім: Моя повага!

Відьмак: Моя повага! 

Назар: Що ж, направду ти був великою людиною! Мені більше сказати нічого.

 Він теж повернувся і пішов.

   На ранок прийшли до Віктора слуги, щоб дати сніданок. Бачать, Віктор спить і не дихає. Вони негайно покликали панів. Ті зібрались там швидко, щось старалися зробити, але марно, він вже був мертвий.

Пан 1: Його отравили. Він ж вчора був ще живий.

Пан 2: Точно ні. Він помер ,через укус змії, яд якої смертельний.

 Говорить сумний Святослав: "Він сам себе вбив. Це був суїцид. Я бачив...."

Пан 1: Ти що, невже? Як він посмів?

Пан 2: О ні! Як тепер я буду жити, знаючи це?

Святослав: Він сказав мені ще вчора, що встати на ноги більше не зможе. Лікарі йому говорили, що можна сміло ампутувати ногу, друга теж не відновиться. Він сказав, що не хоче так жити і що йому стає гірше кожної хвилини.  Він випив отруту і сказав мені, щоб я прибрав усі сліди цього, щоб ви цього не знали... Я не міг змовчати. 

У багатьох панів появився сум на лиці. Син Віктора пустив гірку сльозу. Всі ніби закам'яніли на місці. Навколо запланувала тиша.....