Глава 9 Помилка імен.

                                                           
                 Елітний район «NEW YORK».         М. Ірпінь. квартира Б. Андреєва. 
 07:11 – четвер.  16.08.2018 р. 
Дарина ледь відкрила очі, ледь прокинулася від писку будильника. Жінка почувалася надто втомленою і розбитою. Їй ще так хотілося спати, але потрібно вставати  у неї купа справ у студії, бо ж сьогодні робочий день. Зібравшись із силами жінка піднялася із ліжка і побрела на пошуки сан вузла, а тіло гуло від втоми. Напрочуд швидко знайшла санвузол і привівши себе в порядок, була вимушена одягнути одяг у якому вчора приїхала сюди. Поправши трусики, так сяк посушивши сушкою одягла їх, бо без спідньої білизни почувалася геть не зручно. Прибравши спальню, жінка подалася на пошуки своєї сумочки та смартфона, а якщо пощастить, то можливо фермер іще не поїхав. Хоча його вона хотіла найменше бачити. Їй було не зручно за цю ніч кохання, не зважаючи на те, що вона була феєричною. При візуальній відразі до Бориса, її тіло зовсім по іншому реагувало на його пестощі та дотики. 
Дарина почувалася жахливо, на душі було кепсько, та жалітися нікому, ніхто її не зрозуміє, а найбільше жінка боялася осуду зі сторони подруг, бо мати уже відреклася від неї, і від цього було так прикро, та на жаль правду вона не зможе розказати нікому і ніколи. 
Дарина не сміло увійшла у вітальню, тут було порожньо. Вона із полегшенням зітхнула, узявши сумочку в якій знайшла смартфон, та поклала його на місце оскільки пропущених дзвінків не було. Повернувшись  хотіла піти та наштовхнулася на Андреєва. ЇЇ погляд опустився, їй було не зручно і соромно за цю ніч кохання, навіть було присутнє легке почуття провини. 
Борис стояв зовсім поруч і пильно дивився на дружину. 
— Куди ти зібралася? —  Якимось незрозумілим тоном поцікавився він. 
 — Я… — Налякано почала Дарина, паніка знову охопила її, вона розгубилася. — Мені потрібно на роботу. — Дуже тихо відповіла жінка, серце у грудях колотилося від невідомості та страху. 
Чоловік зробив крок на зустріч і лагідно притис дружину до себе, його руки опустилися на її стегна, обійми стали міцнішими, так що Дарина чітко відчувала його збуджену плоть. — Це по новому насторожило її, було не важко здогадатися, що буде  далі. 
Борис зарився носом у її волосся і ніжно губами торкнувся мочки її вуха, а потім поцілунки лягли на її шию, опускаючись аж до самої тканини сукні. Далі чоловік жадібно впився у звабливі вуста дружини. Палкий, пристрасний поцілунок дурманив жінку  і зводив з розуму її повіки прикрилися відразу ж після його першого дотику, а руки автоматично обвили його шию. Руки ж Бориса заблудили по її гнучкому стані. Її тіло шалено збуджувало його. На силу відірвавшись від її вуст, він доторкнувся до її чола своїм, і збуджено переривчастим голосом чи то попросив, чи то наказав. 
— Подзвони в студію і повідом, що ти запізнишся. 
Дарина відкрила очі глянувши на чоловіка заворушила красивими вустами. 
—  Я не можу. Мене немає кому замінити. — Теж збудженим тоном прошепотіла вона. 
  —  Попроси когось зі своїх подруг. — Переривчасто дихаючи наказав Андреєв. 
Дарина змигнувши повіками зітхнула. 
— Борис — це не можливо. — Її голос звучав розгублено, а у погляді з’явився страх, бо вона не знала як він відреагує на її слова. 
Чоловік підняв її підборіддя рукою, заглянувши в очі прохрипів збудженим тоном. 
—  Значить ти запізнишся без попередження. 
  — Але…  
Розгублено запротестувала Дарина та більше сказати не встигла нічого. Вуста чоловіка впилися в її, вона інстинктивно хотіла його відштовхнути впершись руками у груди, але у неї нічого не вийшло, він лиш міцніше притис її до себе.  
Андреєв не любив любощів поспіхом, та стримати себе не міг поруч із цією жінкою, він був некерований. Він вже півтори місяця хотів її. Вона снилася йому у снах, де вони кохалися і вона відповідала йому взаємністю, була розкутою на відміну від реальності. Руки чоловіка хаотично розстібали застібку блискавку на її сукні. Він так хотів, щоб вона теж проявляла ініціативу, та вона вочевидь не могла розслабитися. — Це свідчило про її скромність і порядність, та разом із тим доводило, вона із ним виключно через гроші, можливо нічого до нього не почуває. Він же цього вперто не хотів, бо мав намір закохати її у себе і так, щоб вона себе не пам’ятала від почуттів. Дарина знемагала від бажання, вона хотіла його, бо його пестощі та поцілунки зводили її з розуму. Якось автоматично її руки лягли на його розстібнуту сорочку і стягнувши з плечей потягли до низу. Вона бажала його і все решту стало уже не таким важливим. 
Андреєв п’янів від її проявів і рішучості та упивався ними. Стягнувши з дружини сукню, він в мить впорався із її білизною, залишивши дружину без одягу узагалі. Підхопивши її на руки, він вклав її на диван і швидко звільнився від решти одягу, злегка придавив її своїм тілом. Його вуста впилися в її, Дарина усім тілом прогнулася йому на зустріч. Вона не розуміла, що відбувається, у неї така шалена пристрасть була в перше. Вона надто сильно хотіла його і здавалося збуджувалася від кількох його дотиків до її тіла. 
Його орган повільно увійшов неї до основи, Дарина не втримала стогін насолоди, зойкнула під Борисом. Чоловік не міг втримати гортанний крик і підлаштувавшись під її ритм проникав у неї глибоко, але обережно, щоб не причинити їй болю. Він закинув ноги дружини собі  на спину і брав її ненаситно і власно. Дарина п’яніла й упивалася цим – це було щось неймовірне і ні з чим не зрівняно. Перебувати у його полоні було насолодою, а не мукою, як вона вважала раніше. Жінка навіть уявити не могла, що цей варвар може бути таким темпераментним і не реально ніжним. 
На тренування Дарина солідно запізнилася, за що її не погладили по голові, сувора Інна Марківна попередила, що ще раз і вона не подивиться ні на що, тоді Дарині доведеться шукати іншу роботу. Опустивши голову Андреєвій не залишалося нічого іншого як приступити мовчки до роботи. В умі жінка пообіцяла собі, що обов’язково поговорить про це із Борисом, адже втрачати роботу вона аж ніяк не хотіла.  
У вечері за Дариною заїхав Борис, він зустрів її біля студії. Вийшовши з авто із сидіння пасажира, чоловік пішов їй на зустріч, вона зрозуміла він із водієм.  
Ніжно полонив її  в обійми заклопотано запитавши. 
—  Як усе пройшло? 
  — Терпимо. —;Втомлено і тихо відповіла вона, її зовнішній вигляд зовсім не подобався фермеру, хоча в загальному вона виглядала ефектно у білих штанах і білій блузі на короткий рукав із коміром стійкою. Шику додавали високі підбори роблячи жінку іще вищою і стрункішою. 
 —  Що з тобою? — З помітним хвилюванням у голосі запитав Борис. – Що тебе турбує? 
Дарина ледь всміхнулася і поспішила заспокоїти чоловіка. 
— Нічого Борис, все добре, я просто втомилася. 
  — Дуже? — Не зовсім вірячи їй поцікавився чоловік. 
Дарина знизала плечима забираючи пасмо русого хвилястого волосся з обличчя. 
—  Трохи!  
  — Тоді може ми кудись підемо?!! — Серйозно запропонував Андреєв. 
 —  А може іншим разом? — Просилася Дарина, вона була надто втомлена і скажено хотіла спати. 
 —  Може іншим разом. — Покірно погодився чоловік і взявши її за руку повів до авто знову запитавши. — Тож ми їдемо додому? 
  — Куди саме додому? — Втомлено поцікавилася жінка. 
 —  В село.   
Борис відчинив задні дверцята авто і дружина лиш зітхнувши сіла в салон, їй уже було байдуже куди їхати, адже  була надто втомлена. Чоловік дав розпорядження і машина зрушила з місця він пригорнув дружину до себе і запитав. 
 — Ти телефонувала Олегу? 
  — Так, двічі. 
Поклавши голову на плече чоловіка відповіла вона відчуваючи як сон морить її все сильніше. 
—  І як він? 
  — Олег оптиміст. — Він не уміє показувати, що його щось болить і все переводить на жарт. 
 —  Жага до життя це добре – це великий плюс. 
  — Угу! — Лиш сонно погодилася Дарина. 
Фермер глянув на дружину і посміхнувся, вона майже спала, та цей не дивно, таке фізичне навантаження,  мабуть, занадто для її  тіла. Спочатку Дарина спала на плечі у чоловіка, а потім її голова покоїлася на його колінах. Вона спала мов дитя, а Борис сторожував її сон. Йому здавалося, що так як зараз у нього було і буде завжди. Він хотів сім’ю, хотів родинного затишку, щоб поруч була жінка, яка завжди буде поряд і у всьому підтримуватиме його. Андреєв усвідомлював він купив Дарину, але її кохання і любов купити не можливо. Чоловік лише уповав на те, що з часом вона закохається у нього.  Він дуже сильно цього хотів. 
Час від часу Борис у дорозі відповідав на телефонні дзвінки, він вів тиху розмову, щоб не розбудити дружину. Коли ж залунала мелодія її смартфону він ледь вийняв його із її сумочки, глянув на дисплей на якому світилося «Мама». Дарина мирно спала і Борис зняв слухавку. 
— Алло! Зачекайте хвилину. — Попросив він співрозмовницю у слухавці, обережно переклав голову дружини на сидіння, попросивши Семена зупинитися. Вийшовши із салону і прямуючи від авто, чоловік заговорив у слухавку. 
  — Добрий день! Пані Марино. — Це ваш зять Борис. Ваша донька зараз спить, тому не може із вами розмовляти. 
 — Дай трубку Дарині. — Безцеремонно кинула Марина. 
—  І не подумаю, пані Маріє. Досить того, що ви минулого разу наговорили їй усілякої гидоти. 
  — Послухай,  ти… — Зірвалася жінка у слухавці. — Ти такий самий як і вона. Доки Олег між небом і землею, ви обоє влаштовуєте своє життя, як вам не соромно, — ви егоїсти. — Репетувала у трубку мати Дарини. 
  — Пані Марино, не маю права вас судити, але знайте ваша донька продала себе, щоб врятувати життя Олегові, так, що не кажіть того чого не знаєте. 
  — Як продала? — Голос жінки звучав із повним не розумінням. 
  — Вам навіть не снилося через, що їй довелося пройти, щоб знайти кошти за три дні. Суму ви знаєте і розумійте це як хочете. Дарина обміняла свою долю в обмін на життя Олега, та чи поступив би він так, стосовно неї — це велике питання. — Голос Андреєва звучав впевнено і суворо. 
— Як це розуміти? Що ти говориш загадками? — Кричала жінка у слухавку. 
 — Я сказав правду і уже вам вирішувати як це розуміти. Зірвався фермер. — Але Дарина зробила все і навіть більше для Олега і саме завдяки їй він зараз в Германії і те, що вона вийшла заміж – це ніяк не позначиться на здоров’ї Олега і не потрібно її гнобити, у неї й так життя не мед. 
  — Перекажи їй, що я дзвонила. — Зміненим до невпізнаності голосом попросила Марина. 
 — Вибачте, але ні. — Відмовився зять.         
 — Якщо матимете бажання зателефонуйте їй завтра самі, а ми будемо вважати, що цієї розмови не було. —  Сухо наказав Борис. 
—  А як же дзвінок у телефонному журналі? 
 — Я його видалю. Бувайте. —  Борис поклав слухавку і видалив дзвінок із журналу телефону і відразу вимкнув  гаджет дружини. Відчинивши задні дверцята авто, щоб присісти назад в салон він побачив, що місця для нього немає, на ньому розтягнулась Дарина підібравши ноги на сидіння із взуттям. Її довге волосся розсипалося по сидінні повністю закрило обличчя. Андреєв посміхнувся повернув її смартфон назад у сумочку і тихо зачинивши дверцята сів по переду. Приїхавши в село фермер розбудив свою дружину, яка ледь встала і скаржилася на головний біль. Чоловік відніс її у їхню спальню на руках і розпорядився принести пігулки та подати вечерю їм у спальню. 
Дарина випила пігулки, біль був скаженим, вона так сяк перекусила, бо фермер наполягав і знову провалилася у сон скрутившись клубочком на великому ліжку. 
Андреєв посміхнувся, зняв взуття із дружини, а саме білі босоніжки на високих підборах-шпильках і приліг поруч, знявши одяг. У спальні було надто спекотно, Дарина спала в одязі. Борис полонив дружину в обійми він п’янів від того, що вона  поруч із ним. Незважаючи на її вік вона виглядала надто юною і це шалено подобалося йому. Чоловік дуже сподівався, що з часом, вона покохає його по справжньому і тоді він буде по справжньому щасливим. 
Посеред ночі Дарина прокинулася  і почала знімати із себе одяг. Борис теж прокинуся і побачене викликало у нього хвилю збудження. Чоловік заходився допомагати дружині розстібати ґудзики на блузці. В кімнаті горіла нічна лампа на одній із тумб і чоловік добре бачив крапельки поту на її оксамитовій шкірі. 
Розстібнувши усі ґудзики Борис нахилив дружину і почав покривати її плаский живіт поцілунками піднімаючись вище до грудей. 
— Саша! 
Збуджено прохрипіла Дарина і лиш тепер зрозуміла, що помилилася, вона вся напружилася і широко відкрила очі. 
— Мене звати Борис. — Холодно кинув Андреєв і відпустивши дружину та вставши із ліжка, підійшов до вікна. 
Дарина прокинулася остаточно і лаяла сама себе. « — Чому вона помилилася? Чому Саша? Адже цей покидьок покинув її, навіть не згадує ». Та коли Борис цілував її, їй здалося, що це Олександр. Жінка піднялася із ліжка і несміло підійшла до чоловіка. Зупинившись зовсім поруч у нього за спиною тихо і винувато заговорила. 
— Борис, пробач – я помилилася. 
 —  Ти уже в друге помилилася. — Холодно кинув Андреєв, він різко повернувся до неї обличчям і так само різко запитав. — Скажи, коли ти спиш зі мною, то уявляєш його на моєму місці? 
Дарина налякано заглянула у його очі, від страху усе тіло пульсувало, вона боялася як фізичної розправи, так того, що він може припинити спонсорувати лікування брата, але ж вона справді помилилася. 
— Ні, Борис. — Чесно відповіла вона і винувато опустивши очі, знову тихо попросила. 
  — Пробач, будь ласка. 
Андреєв деякий час дивився на дружину, він не вірив їй, а тоді роздратовано запитав. 
— Ти бачилася з ним? 
Його недовіра гнітила її, він не вірив їй  і тепер переконати його в протилежному буде не легко, та вона не впевнено заговорила. 
— Він за кордоном.  — Я не бачилася із ним із січня. Я навіть не телефонувала йому уже більше ніж місяць. Якщо не віриш мені можеш перевірити це в оператора. 
Слова жінки звучали тихо, але впевнено, та побачивши пильний погляд чоловіка на собі почала застібати ґудзики на блузці назад. 
—  Я тобі не вірю. —  З не довірою кинув Борис. —  Якби ти не думала про нього і не спілкувалася із ним, то ти б точно не називала мене його іменем. — Після цього він повернувся і подався на вихід зі спальні. 
 —  Борис, не йди! — Якось несподівано зірвалося із вуст Дарини, її голос звучав з благанням. 
Чоловік зупинився на мить, але все-таки пішов залишивши її на одинці. 
До ранку залишалося півтори години та Дарина розуміла уже буде не до сну. « — Чому я постійно його кличу?» Сама у себе запитала жінка. — Він не достойний, щоб вона його кохала, бо дав зрозуміти, що вона йому не потрібна. Жінка сердилася сама на себе  і дуже хвилювалася через те, що сталося. Боялася  реакції Андреєва на ці події, бо ж він міг поступити як йому заманеться. Втомлено присіла на ліжко, а потім впавши на нього поперек трохи полежала та згодом почала готуватися до нового робочого дня. 
Подружжя зустрілося на сніданку у гостинній. Коли Дарина прийшла він уже снідав, та вона не привітавшись присіла поруч. Андреєв теж не порушував тишу, атмосфера була надто напружена, Дарина з’їла кілька ложок вівсяної каші, витерши вуста серветкою встала із за столу. 
— Ти не доїла. —  Суворо зауважив Андреєв. 
 —  Я більше не хочу. — Навіть не дивлячись на нього відсахнулася вона.  
 — Ти розумієш, що такими темпами між твоїм здоров’ям і анорексією один крок.  
« — Тим краще !» Про себе подумала жінка, а у голос сказала інше. 
—  Борис, мені потрібно їхати. 
 — Ти нікуди не поїдеш доки тарілка не буде пуста. Суворо наказав Андреєв пильно дивлячись на дружину. Дарина різко глянула на чоловіка, поглядом повним осуду та образи. Кілька хвилин вона дивилася у його очі, а потім відвела погляд продовжуючи стояти на місці. 
—  Дарино, я не жартую, ти й справді нікуди не поїдеш доки не доїси. — Зірваним тоном наказав фермер, а вона мовчала опустивши погляд, лиш ще раз на мить заглянула у його очі, а тоді, розвернулася і зацокала підборами на вихід. 
Чоловік відклав виделку в бік і вставши з-за столу, швидко подався за дружиною і наздогнав її біля сходів. 
— Зачекай! — Різко наказав він. 
Жінка зупинившись оглянулася. 
— Ти куди? — Роздратовано запитав він. 
 — На гору. — Лиш тихо і без емоцій відповіла вона. — Їсти я більше не хочу, отже нікуди не їду, іду посплю… —  Чи може не можна? 
Борис важко зітхнув, вона виводила його із себе і мабуть, робила це навмисно. Голос чоловіка зазвучав розлючено. 
— Ти випробовуєш моє терпіння, не нарікай потім коли воно увірветься... — Він перевів подих. — До речі завтра у нас світська вечірка. Я хочу, щоб ти брала участь у її підготовці, бо хочу, щоб усе було на найвищому рівні, ти теж маєш виглядати пристойно. 
  — Повія, навіть елітна, не може виглядати пристойно. —  З образою кинула Дарина ледь стримуючи сльози. 
 — Іди геть! — Зірвався криком фермер. 
Савицька пройшла повз, сльози таки скотилися з очей, вона зупинилася і не  оглядаючись зрадницьки тремтячим голосом запитала. 
— Мені не повертатися? 
Борис вилаявся в умі, а тоді сухо кинув. 
— Якщо тобі байдуже до Олега, можеш не повертатися. 
Повернувшись чоловік подався у кабінет, Дарина ж одягла чорні окуляри, що знаходились поверх волосся і взявши сумочку із вітальні подалася на вулицю, де на неї уже чекав Семен. 
— Добрий ранок! — Хриплим від ридання голосом привіталася вона, чоловік прикипів до неї поглядом відчиняючи їй дверцята і насторожено відповів. 
  — Добрий! 
Сівши за кермо водій глянув у дзеркало заднього виду і стурбовано запитав жінку, яка витирала сльози. 
—  Даріє, з вами все добре? 
  — Так, Семен! Дякую. Лиш тихим голосом опустивши очі відповіла жінка. 
Семен розумів вона його обманює, але вирішив її більше не діймати, він поговорить про це із шефом. 
На роботі Дарина почувалася надто погано і ледь дотягнула до обіду. На обід в гримерці зібралися подруги, і знову розпочали допит який не закінчили тоді у лікарні і який кожен день відкладався за браком часу. Питання сипалися одне за одним. — Як розуміти її заміжжя? Звідки взявся цей Борис?  Як же тоді Олександр ? І що це узагалі таке? 
— Олександр – це вже окрема історія, швидше за все він не повернеться. Тихо заговорила Андреєва і тоді почала на ходу вигадувати. —  Бориса ж я знаю давно і ми любимо одне одного. Нещодавно він зробив мені пропозицію і я погодилася, а скільки можна чекати Нестерова. Його матуся, мабуть уже давно гідну партію йому знайшла, ну і нехай, я й без нього щаслива. 
  — Ти знаєш – це навіть дуже помітно! — Роздратовано кинула Єва.  
Дарина важко зітхнула та опустивши очі відсахнулася. 
—  На початку у всіх сім’ях бувають непорозуміння. 
 — Сім’ях?!! — Перепитала Олена. 
 —  Так сім’ях. — Запевнила Дарина і повідомила. — Ми із Борисом розписалися. 
 —  Наталка №2. — Обурилася Олена, а тоді звернулася до подруги. — Наталіє, ти не ображайся, але це вже дежавю. 
—  Дурний приклад, заразний. — Лиш у свій захист відсахнулася Наталка. 
Єва важко зітхнула і не погоджуючись закивала головою. 
— Красива байка, але я у все це не вірю. Якщо виходять заміж, то в перші дні точно не виглядають як щойно з тортур. — Дарино, ти ніколи не уміла обманювати і якщо вже не хочеш розповідати правду, тебе ніхто не змушує, — то ахінею нести не потрібно. Май повагу до нас… 
Дарина проковтнула ком образи на увесь світ і вибігши з гримерки подалася в туалет, де дала волю своїм емоціям і сльозам. Вона була сам на сам із життям, її ніхто не зрозуміє і підтримки чекати теж марно. — Це тупик із якого вона навряд чи колись знайде вихід. 
— Єво, ти чого? — Зірвалася Наталка у гримерці, вона як ніхто розуміла Дарину. 
 —  Я чого? — Теж зірвалася Єва. — Та через неї уже зірвалися три флешмоби. 
—  Не через неї. — Втрутилася Олена. 
—  Просто без Дарини ми ніхто і це важливо визнати. Тож Єво, схаменися, досить ображати Дарину, вона і так уся на нервах через брата, адже якщо ти не забула його життя висить на волоску. 
Подруги ще трохи посперечалися і пішли перепрошувати Дарину і їм це вдалося. Разом вони відправилися на обід у кафе поруч, де й домовилися, що Андреєва  все-таки писатиме для дівчат  комп’ютерні постановки, таємно, щоб Борис не знав і можливо робитиме онлайн тренування, якщо це потрібно буде.