Глава 6 Джулія

Логан розводить руки в сторони й відступає від мене на декілька кроків. А я відчуваю, як на шкіру потрапляють перші краплини дощу. Підіймаю голову до неба. Злива – це саме те, що потрібно! Зливи у Сент-Томас – це щось! Світу білого далі свого носа не побачиш. От і подивимося, Логане, що ж ти встигнеш побачити, коли дощ стоятиме стіною.

Стопи Сінклера потопають у піску, а атлетичний торс змушує чомусь там скручуватися внизу живота. Ще встигаю помітити на лівій руці якесь дивне тату. Воно нагадує латинську літеру "N". Тільки діагональ єднає не верхню і нижню точки вертикальних ліній, а знаходиться на рівні двох третин. Гарне тату! Цікаво, що це воно означає? Та запитувати не збираюся. Ще сміятиметься, що цікавлюся його неперевершеним тілом.

Вуста Логана розпливаються в чарівній посмішці. Ми декілька секунд дивимося один одному у вічі. Як два супротивники на ринзі. Зараз так і є. Він бажає розлучення, а я – приведення моєї оселі до нормального вигляду. Ну що ж, красунчику! Ти бажаєш своїми вибриками змусити мене підписати ті папери про розлучення, а я хочу потріпати тобі нерви й показати, яке воно сімейне життя.

А руки Сінклера повільно опускаються до пояса шортів бермудів, змушуючи мене завмерти від очікування. Дощ припускається. Краплі повільно котяться по його грудях, а мені залишається лише затамувати подих. Хай би ти вже сказився, Логане Сінклер! От чого в тебе таке сексуальне тіло? Був би собі звичайним чоловіком з округлим пивним животом. Так треба ж було, щоб Господь так щедро обдарував його таким атлетичним торсом.

Таким, як він, досить поманити пальчиками, і поруч миттєво з'являється якась красуня з глянцевих обкладинок. Просто зупинити на комусь погляд і натовп шанувальниць або взагалі схиблених на ньому дівчат летять на нього, як метелики на вогонь. Вони готові вистоювати черги, аби потрапити в його «королівську спальню»!

Зіщулююся, як від холоду. Фу! Погодьтеся, це огидно!

Схоже, це в мені говорить відсутність сексу. Робота роботою, а тіло бере своє. Краще б він мене дратував. Тоді б я не захоплювалася розгляданням його торсу, а придумувала, чим би прибити цього покидька. Він зараз просто знущається з мене, повільно розстібаючи ширінку. Бачить, зараза, що я, як школярка, спостерігаю за кожним його рухом. Ну, що ж! Влаштуємо і тобі виставу. Подивимося, як ти відреагуєш на моє роздягання, придурку!  

Повільно відступаю на декілька кроків від купки його одягу і повертаюся обличчям до Логана. Підіймаю очі й дивлюся в сапфірово-блакитні очі Сінклера, який вже забрався по пояс у воду. А дощ періщить, утворюючи бульбашки на поверхні води. Хоча дощі на Сент-Томас доволі короткочасні. За хвилину після дощу, все висихає і знову неймовірна спека. Волосся починає прилипати до шкіри. Майка вже стала вологою. 

Легкий вітерець, шум хвиль, які набігають на білий пісок стають моєю музикою.

Повертаюся до нього спиною й стягую з себе майку. Відкидаю її далеко на пісок. А сама мотаю головою, змушуючи моє розкішне мокре волосся скинути перші краплини з себе. Розстібаю джинси й повільно нахиляюся, відставляючи сіднички до нього. Вловлюю ритм, потопаючи в задоволенні. Я так давно не танцювала, оскільки не було часу, та й настрою. Повільно підіймаю обличчя догори, повторюючи рукою той же рух. Дощ зрошує мою руку й краплини повільно котяться шкірою. Падаю на пісок, метельнувши в повітрі ногами, ніби справжня спокусниця. Згинаю одну ногу в коліні, а іншу відсовую назад, мотнувши кілька разів мокрим волоссям. Краплі дощу котяться по обличчю, шиї, грудях. Та я уявляю, який вигляд зараз маю. Широко розставляю ноги, впираючись ними в пісок, й роблю кілька викрутасів руками. А потім перекочуюся й сідаю на коліна спиною до мого єдиного глядача. Дощ приспускається. І хоча Логан в декількох метрах від мене, бачу лише його обриси. Закидаю руки й розстібаю бюстгальтер. Падаю спиною на пісок, вигинаючи поперек, ніби кішечка. Повільно проводжу долонею по оголених грудях, які підставила під дощову завісу. Танець захопив наскільки, що забула і про Логана, і про те, що ми знаходимося на пляжі. А просто віддаюся ритму і власним бажанням. Коли останні рухи були зроблено, повільно опускаюся коліньми на вологий пісок і відчуваю, як стегна омиває чергова хвиля, яку море викинуло на берег. Час від часу поглядаю в бік чоловіка, спробувавши уявити, що він зараз бачить перед собою. Вологе волосся мокрими пасмами прилипло до шкіри, пісок у всіх можливих місцях, туш розтеклася, а мокре дівчисько коліньми стоїть у воді.

Та помічаю, що він, розсікаючи воду, наближається до мене. Підхоплює мої долоні й допомагає підвестися. І не встигаю я запротестувати, як чоловік, притягує мене до свого торсу й накриває мої вуста своїми. Ні! Оце вже ні, красунчику!

– Припини! – штовхаю його в груди. – Ти що собі дозволяєш?

Він відступає на декілька кроків назад, утворюючи на воді кола, які швидко розходяться водяною гладдю.

– Хочеш сказати, ти влаштувала оцю виставу не через бажання зайнятися…

– Губу закатай! – сичу на нього, збираючи свій мокрий одяг. – Вважаєш, що варто тобі лише протягнути долоню і кожна дівчина задовольнятиме твої ниці бажання?

– Які бажання? – фиркає він, дивлячись на мене через завісу зливи, яка ніби сказилася. Логан весь мокрий, з носа тече, волосся розкуйовджене. – Ниці? А це не ти декілька хвилин тому очима роздягала мене?

– І що? – усміхаюся, натягуючи мокру футболку на тіло. Моє обличчя теж мокре, волоссям стікає вода, одяг весь в піску. – Ну роздягала очима… Це злочин?

– А потім влаштувала оцю…

– Та я таки роздяглася, Логане! – повертаюся до нього обличчям, відліпивши вологе волосся від щоки та закинувши його за спину. – Тож вже потираю ручки, уявляючи, як ти видраюватимеш мою кухню.  

А погляд опускається все нижче. Матір божа! Він збуджений. І треба ж було мені дивитися? Тепер не спатиму спокійно. Дідько!

– І одягнися! – фиркаю, озирнувшись навкруги. Хоча злива створила таку сиву завісу, що світу білого не видно. – Не вистачало, щоб поліція забрала тебе до відділку в такому вигляді. Ото газети Маямі показяться через твої витівки. А в улюбленої матусі серцевий напад буде через оці фото.