Епілог

Епілог

«Скільки років кохаю,

а закохуюсь у тебе щодня».

Ліна Костенко

***

Десять років потому…

Сьогодні у нас трояндове весілля. Така значна подія! Наше перше десятиліття разом у шлюбі.

Коханий чоловік мені сьогодні подарував одинадцять троянд: десять червоних – як символ вічної любові до мене та одну білу – як символ надії на наше спільне наступне десятиліття. Як же я його кохаю!

Він у мене в усьому бездоганний. Люблячий чоловік, прекрасний батько наших дітей, моя опора, мій захист, моє щастя та кохання… Таке відчуття, що дивлячись на нього та бачачи як він старається все робити для сім’ї, я закохуюсь у нього знову й знову, кожного дня… Не перестаючи палко й пристрасно його бажати…

З такими думками я й прокинулась і побачила на ліжку свого щасливого коханого, що лежав поруч і чекав, поки я прокинусь, та букет із одинадцяти троянд на його подушці.

Олов’яне або трояндове весілля… Назву цієї річниці пов’язують з гнучкістю олова – тобто, з умінням подружжя підлаштовуватися один до одного. А ми не тільки вправно підлаштовуємося один під одного, ми завжди бажаємо все робити так, щоб було краще своїй половинці. Не хочу я сьогодні рано вставати, він не наполягає. Не хоче коханий сьогодні дивитися мій улюблений фільм – я не наполягаю. Ми завжди намагаємося досягати злагоди навіть у таких дрібницях. Також підтримуємо, поважаємо та розуміємо одне одного у важливих сімейних питаннях.

Я вивчилася на психолога. Маю свій власний психологічний кабінет та постійних клієнтів. Генрі знайшов роботу в ювелірній крамниці. Виявилося, що він вправний майстер по виготовленню прикрас (чим не співпадіння?), тож і продає їх та готує різні замовлення.

– Доброго ранку, кохана, – лагідно говорить та цілує у щічку, вушко, шию… так приємно відчувати його кохання.

– Доброго, коханий, – промовляю, знаходжу його губи й палко цілую, з усією пристрастю та любов’ю до нього, притискаючи його руками за шию до себе ще ближче.

– Оу, я бачу ти голодна, тільки їсти не хочеш, – лукаво сміється мені в губи.

Я щасливо посміхаюсь на його здогадки. Все ж таки чоловік у мене найкращий.

– Я завжди голодна в цьому плані, – закушую губу та чесно відповідаю.

Він більше нічого не говорить. Кидається на мене із шаленими поцілунками та хоче подарувати мені на річницю дійсно цінний подарунок.

В нашу кімнату увірвалися двоє малюків та припинили нашу ідилію.

– Мамо-мамо, ходімо їсти, – просить мене п’ятирічна Камілла.

– Там тато такий сніданок приготував, – доповнює семирічний Матвій. – І яєчня, і пиріг, і чай з малиною, – щасливо промовляє синочок.

Вони плигнули на ліжко і полягали поруч із нами. Мої любі дітки. Такі маленькі і вже дорослі водночас.

– Ти сам приготував? – я дивуюся й запитую коханого, бо зазвичай я готую сніданки родині.

– Звичайно. Хотів зробити приємне коханій, – цілує мене в щічку, – не без допомоги малюків, звісно, – сміється та з щирою батьківською любов’ю дивиться на них. – Вони прикрашали святковий пиріг та розкладали кухонні прибори.

Підіймаємося з ліжка та йдемо всі на кухню. А там величезний пиріг, який прикрашають свіжі полуниці – мої улюблені. Пиріг стоїть посередині столі, а навколо чотири чашки чекають гарячого напою – чаю з малиною. Коханий знає всі мої смаки. Мить блаженства й щастя.

Каблучка із діамантом стала елементом нашого кохання, нашою надією на майбутнє та гарно сяє на моєму пальцю. Я її ніколи не знімаю. А поруч ще одна – золота обручка, символ нашого безмежного кохання, яке знищило навіть прокляття трьох століть. І не вір після цього у силу кохання…

Так, я щаслива! В мене є коханий, про якого я мріяла все життя, є кохані дітки, є щастя й спокій… Чого мені ще бажати?

*Happy end*

Подяки

Ось і підійшла містична історія до кінця. Настя та Генрі заслужили своє кохання та щастя, пройшовши стільки страждань і зруйнувавши прокляття.

Дуже радію, що історія закінчилася. Для мене це надзвичайне щастя!

Не можу не виразити подяку моїм читачам: Джулії, Оксані Тарас, Наташі Горецькій, Нікі Єнжель – ви моя підтримка та натхненники! Безмежна подяка вам!

Дякую також іншим читачам, які читають, але не коментують. Я все одно бачу, що ви читаєте, та дуже за це вдячна.

Любі мої, ви мене надихали та допомагали історії стати такою, якою вона є, – містичною, зворушливою, романтичною, таємничою. Дякую вам за це!

Хочу окремо подякувати моїм подругам, також авторкам:

Ерін Кас – без тебе не було б цієї історії. Дякую, сонечко, що віриш у мене!