9

   Чоловіків, яких я підпускала до себе, було мало. І серед них зустрічалися і нелюди, і не зовсім люди. І точно не було такого, всього в шерсті й схожого на вовка. Але дивився на мене саме так. Немовби кажучи: “Я знаю смак твоїх губ”. Не буде звір так дивитися на передбачувану здобич. Так дивиться чоловік на жінку, яку бажає. Від усвідомлення мене кинуло в жар, а потім у холод. Звіряча енергетика пригнічувала, позбавляла спроможності до опору. І при цьому на підсвідомому рівні я розуміла, що він не нападе, не завдасть шкоди.                                                                                                                  

   І поки я стояла, як юна і непорочна леді, і дивилася на нього, ворген видав звук, схожий на хмикання, і досить проворно шмигнув убік. Я кинулася за ним, навіть не усвідомлюючи, навіщо це роблю. Але рухався він надто стрімко. Не дивлячись на те, що я бігла з усією доступною мені швидкістю, відстань між нами зростала. Поки нарешті він не підскочив, зачепившись не то рукою, не то лапою за край даху будинку і не виліз нагору. Пазурі заскреготіли по черепиці, дратуючи мій тонкий слух. А після цього я втратила його з поля зору. Зупинилася біля того будинку, на дах якого заліз монстр, важко дихаючи. Далі продовжувати гонитву я не могла. Але на моєму рахунку вже було шість убитих воргенів, і всі будинки навколо вже були порожніми, тому я зі спокійною душею могла сказати, що завдання моє виконане.                                                                                                                                                        

   Я притулилася спиною до холодної стіни. Серце шалено калатало в грудях, розганяючи кров. Пульс стукав у вухах, немов тисяча молотів у Кузні Стальгорна. Я не помічала, як туман поступово розвіювався і як на моє місто спускалися сутінки. Я думала про те, що добре має бути жителям Стальгорна. Їм нічого не загрожує. Як і всім державам, які вступили до Альянсу і залишилися у ньому. Але наш король вирішив інакше. І Крістіана Вотс не могла його в цьому ані звинуватити, ані підтримати. Бо я ні грама не тямила в політиці. Але вважала за свій обов'язок зробити все, щоб захистити батьківщину. І тут я не могла собі дозволити відступити.