14

   Генн Сивогрив. Король Гілнеаса. Один із наймогутніших правителів Східних Королівств. Сильний воїн та хитрий стратег. Вірний друг і нещадний ворог. Так про нього говорили. Той, хто підніс Гілнеас. Той, хто не злякався піти проти всіх і покинути Альянс. Той, хто звів Стіну, щоб захистити свій народ і нашу батьківщину. Для мене він був не просто королем. Він був лідером. Тому навіть такі, як я, так чи інакше служили короні. І зараз всі, від малого до великого, ставали на захист свого дому. Це народна єдність — перше, що я відчула, коли ступила на площу. Воїни, ремісники, аристократи та волоцюги зібралися разом. І в центрі всього цього він, старший Сивогрив.                                                                                    

   Король сидів на білому коні з чорною гривою, дуже схожим на того, на якому я побачила принца. Так, у королівській стайні найкращі коні. А той, який возив короля, має бути найкращим.                                 

   Я наблизилася, не наважуючись підняти очей.                                                                                             

   — Ваша величність, — заговорила не голосно. — Я — Крістіана Вотс.                                                     

   З чого почати? З того, що мене прислала Лорен Приховайка? Чи з того, що принц Ліам залишився у Торговому кварталі? А поки я наважувалась, король повернув голову і звернувся до мене сам:             

   — Ти правильно вчинила, прийшовши сюди, — сказав він голосно, і, мабуть, ці слова призначалися не тільки мені. — Якщо всі жителі Гілнеасу триматимуться разом, жоден ворог нас не здолає! — Король кинув погляд у бік, де на гнідій кобилі височів лорд Годфрі. — Як тільки не називали лорда Дарія Краулі: бунтівником, зрадником, терористом... — він важко зітхнув. — До початку громадянської війни я вважав його другом. Я не звинувачую його за те, що він очолив повстання проти мене. Ми збудували тридцятиметрову стіну між його землями та Гілнеасом... але ми не мали іншого шляху.