20

   Зараз, перебуваючи так близько до звіра, я могла його розглянути. А подивитися було на що. Ця істота була схожою на гібрид людини та вовка. Але воно, як не дивно, не виглядало якимось неправильним чи неприродним. Навіть навпаки, я б сказала, що ворген почувався як удома. Та й зізнатися, він підходив до цього місця. У похмурі, як цей, дні, під час дощу та в сутінках вулиці мого рідного міста ставали ще похмурішими, а деякі провулки навіть здавались зловісними. І зараз чи то людина, чи то вовк вписувався у загальну картину якнайкраще.                                                               

   Вологи у повітрі відчутно побільшало. І це було мені на руку, оскільки в дощ унюхати мене монстрові буде в рази важче. Однак замість того, щоб підкрастись і напасти, я чекала. Ще не знала чого саме. Але природне чуття говорило, що варто причаїтися.                                                                                     

   І я чекала. А поки в мене був на це час, думала. Звір, якого я розглядала, все ще сидів навпочіпки до мене спиною. Він теж, певно, чогось чекав. Або просто відпочивав.                                                            

   Все ж таки повинна визнати, що мене добряче збивала з пантелику наявність на ньому одягу. Вирвані лахміття, мабуть, колись були штанами та сорочкою. Тепер же штани ледь доходили до колін, а в сорочки були відсутні рукави. Ганчір'я було забрудненим чи то брудом, чи то пилом підземелля, проте я не могла сказати, що монстра тримали під замком. Тому що його шерсть лисніла і виглядала здоровою, як у вовка, який добре харчується. А під нею виднілися треновані м'язи, що наводило на думку: монстр полював і його голодом ніхто не мучив.                                                                                

   Я навіть замилувалася чи то вовком на кшталт людини, чи то навпаки. Ніби створіння божевільного мага увібрало в себе найкращі риси обох видів. Ліам сказав, що цих істот створив безумець Аругал. Але з якою метою? Що він із ними робив? І як вдалося йому створити подібне?                                       

   Там, за межами Великої стіни, в одязі туманів стояло Село похоронних багать. А поряд височіла фортеця Темного ікла, у якій і проводив свої експерименти темний маг. Цікаво, чи вціліла фортеця? Чи залишився у селі хтось із мешканців? Чи там уже на всю бенкетують наші вороги?