Прокляття наречених

Розділ 5

 Еріка застигла на місці. Здавалося б непросте рішення і вона без вагань озвучила б його, якби не страх, боязнь того, що буде після її слів. Як відреагують батьки, що буде з лікарською практикою та теж саме банальне питання: що буде з Дмитром?

 Сотні думок крутилися в голові Еріки. Вона почала продумувати всі можливі наслідки та перипетії майбутнього. Скільки ж всього могло статися….

 Еріка поглянула своїми зеленкуватими очима на співрозмовницю, немов просячи допомоги. Але в очах дівчини не було ні жалю, ні співчуття, ні доброти, лише пустка. Та й чого іншого можна було чекати від привида?

- То що ти обрала?- промовила вона, так і не помітивши з якою надією в очах дивитися на неї Еріка.

 Дівчина-привид навіть не поворухнулася. Здавалося їй байдуже абсолютно на те, що відбувається. Вона лише час від часу то блякла, то набирала чіткіших рис.

- Я обираю коханого. Але…- затнулася Еріка й благально поглянула на дівчину-привида,- пообіцяйте мені, що він вибереться звідси живим і здоровим й…

- Ну що ще?

- Передасте Дімі, що я кохаю його до нестями, що до знайомства з ним навіть не уявляла, що таке справжнє щастя. Що кожна мить дарує неймовірне відчуття свободи, якого в мене так давно не було. Що…

 

 Дмитро стояв і слухав, не в змозі сказати ні слова. Він не міг допустити, щоб Еріка віддала своє життя заради нього. А її слова глибоко зворушили його. Справді, до зустрічі з нею він також почувся неначе в’язнем цього світу, де кожен говорить, що тобі робити, як жити.

 До знайомства з Ерікою він навіть не уявляв, що можна насолоджуватися звичайними буднями та нестерпною раніше роботою, особливо якщо знаєш, що повертатимешся не в порожню квартиру, щоб провести ще один безглуздий вечір на самоті. Відтоді, як він зустрів цю дівчину, в очах якої завжди витали іскорки щастя, навіть незважаючи на поганий день, він став відчувати, що потрібен цьому світу, що доля також подарувала йому неймовірний подарунок.

 

- Коханий – це моє все,- промовила його безстрашна кохана й ступила фатальний крок назустріч смерті.

 

 Дмитро не зміг допустити, щоб Еріка загинула. Це він був у всьому винен. Через нього вона потрапила до цих країв. Якби не його жалюгідна поведінка, то цього всього не було б. Побоявся, що батьки не сприймуть… Та яким же йолопом потрібно було бути, щоб подумати таке про зеленооку кохану, яка кожного могла причарувати з першого ж слова.

Вже хотів бігти, волаючи про те, щоб вона зупинилася, боявся, що не встигне. Але невідома сила не давала й поворухнутися, а з його горла доносився ледь чутний шепіт, який змішувався з шурхотом листя.

 

- А знаєш, що? Твоє кохання справді варте поваги. Я хочу зробити ще один невеличкий подарунок,- раптом промовила дівчина-привид, а її обличчя неначе стало добрішим.

- Ви нас відпустите?- миттю загорілася дівчина, в передчутті хороших новин.

- Ні. В мене є трішки інша пропозиція. Ти станеш привидом, як і я, невільницею цього проклятого міста. Будеш невидимою для всіх, кого любиш і знаєш. Ні з ким буде поспілкуватися, окрім такої ж пари, як і ваша з Дмитром. Але далеко не всі заслуговують навіть на це, тож особливо сподіватися немає на що. Звісно, попередня умова залишиться без змін, твій коханий спокійно покине це місто й більше ніколи не зможе потрапити до цієї пастки.

- Я згодна,- без жодних вагань промовила Еріка.

 

- Ніііі,- хрипів Дмитро, безсило застигнувши на місці.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше