Розділ 15

Бальтазар скаженів від самої лише думки про те, що Фелкон з невідомих йому причин й досі був живим. Він не міг зрозуміти, як таке взагалі могло статися! Навіть цей старигань Ріган говорив, що кожна, трясця його матері, з цих ран - смертельна! Боже, як же не вчасно знайшли Фелкона!

Найобурливіше, що його знайшов Оуен і ця вертка подружка Ріси. Як можна було припуститися такої помилки?! Священник в люті скинув все зі столу і письмове приладдя, шахи та книги посипалися на підлогу. Пролунав страшний гуркіт і дзвін чорнильниці.

«Чому Оуен не здогадався його вбити?! Ба більше - побіг кликати лікаря! Ну що ж, це може значити лише одне – хлопчисько значно небезпечніший, ніж я вважав раніше. В його венах вже зараз тече кров Хранителя. Отже, в мене залишилося зовсім мало часу. Тепер я зобов'язаний якомога швидше налаштувати клан проти Вершника, але як це зробити?» - Бальтазар пройшовся кімнатою. Він роздратовано згадав про лист Мордока до Хенкока, в якому той хвалився, що донька вже майже весь посаг закінчила й з нетерпінням чекає на скору зустріч з нареченим. Разом з тим вождь нагадував про обіцянку сусіда допомогти в разі потреби. «Якого біса так підлабузнюватися до рівного собі?!» - раптом обурився, Бальтазар. Останнім часом Кастен страшенно його дратував - він був слабкодухим та занадто обачним. Після численних нападів він боявся за своє життя і життя дітей, але навіть не думав послати армію на пошуки Вершника. А це вирішило б багато проблем Бальтазара.

Чоловік нахилився і підняв одну з шахових фігур. Це виявилася пішак.

«Ну що ж, мені здається, цей пішак зіграв свою партію і тепер варто звернути свою увагу на інші фігури», - Бальтазар стиснув її в кулаці й криво посміхнувся. Рано чи пізно, але він досягне своєї мети.

Ліонель неспішно прогулювався тренувальним майданчиком. Попри особисту неприязнь, він змушений був визнати, що Оуен досить непогано виконував роль начальника варти. Він постійно тренував воїнів і вимагав від них абсолютної дисципліни, не гірше ніж до цього це робили Луціус чи його син. Вартові слухалися його наказів, хоча, звичайно, не так охоче, як колишніх командирів.

Майбутній лорд скривився від згадки про свого друга. Він був упевнений, що Фелкон не намагався вкоротити собі віку - на нього напали. Факти вказували на Бальтазара, але батько категорично заявив, що не стане вірити усіляким нісенітницям. Тим паче, що Оуен стверджував, що з полоненим все було гаразд, коли священник виходив з його камери.

Мордок погодився на деякий час повернути Фелкона в його колишню кімнату, але з єдиною умовою - ніхто з його дітей не стане навідувати хворого. Обом довелося погодитися - життя друга було в небезпеці.

На щастя, їм вдавалося дізнаватися все через Найт або навіть майстра Рігана. Ті охоче розповідали про стан пацієнта та його чудесне зцілення.

Думки Ліонеля перервав Оуен, який підійшов обговорити подальшу програму тренувань солдат. Командир відчував себе трохи збентеженим через новий статус, але поводився відповідно до нього.

- Пане, зима наближається, і нам варто вже на цьому тижні утеплити нові казарми вартових.

- Добре, я поговорю про це з батьком. Скажи тільки що для цього необхідно, - погодився він.

Оуен кивнув і почав перераховувати, що саме треба зробити, але Ліонель вже не слухав - у внутрішній дворик, спираючись на майстра Рігана, вийшов Фелкон. Лікарь все ж зміг вмовити лорда, що пацієнту необхідно хоча б ненадовго вийти на вулицю й прогулятися. Тим паче, що посеред двору, повного солдатів, він нікуди не зможе втекти.

Не вірячи власним очам Ліонель швидко вибачився перед Оуеном та кинувся до друга. Його обійми були такими міцними, що Фелкон мимоволі поморщився – рани хоча й швидко гоїлися, проте все ще боліли.

- Вибач, я зовсім забув, що ти у нас тепер ніжний і вразливий, – засміявся приятель, оглядаючи пацієнта, після чого звернувся до лікаря: - Дякую, майстре Рігане, ви поки можете бути вільні, - але той зам'явся.

- Вибачте, пане, але я не можу залишити вас самих, проте... - він зніяковіло оглянув свого пацієнта, а потім на його друга.

- Можливо, у вас є невідкладні справи? А за Фелконом би поки я наглянув, чи Оуен, котрий поруч. - Наполегливо запропонував Ліонель.

- Так, звісно. - Майстер Ріган відпустив хворого - у нього дійсно було багато справ. Але схаменувшись, він все ж додав: - але я скоро повернуся, пане.

- Звісно, - кивнув Ліонель.

Оуен все ще стояв поруч з друзями, але зрозумів, що навряд чи їм необхідна його присутність. Він вже хотів піти, коли Фелкон раптом звернувся до нього:

- Оуене, мені сказали, що це ви разом з Найт знайшли мене.

- Так, - стримано кивнув командир. У відповідь його колишній начальник широко посміхнувся.

- Дякую, - щиро подякував він. У цей момент вони обидва відчули, що їхнє ставлення один до одного, попри колишні неприємності, змінилися.

- Ти на моєму місці вчинив би так само, - впевнено сказав Оуен, після чого повернувся до Ліонеля: - Пане, в мене ще є певні справи, але я буду неподалік.

- Дякую, – молодий лорд кивнув і, повернувшись до приятеля, пошепки запитав: - Ти що-небудь пам'ятаєш? Хто це зробив?

- Бальтазар.