Промінчик сонця в холодне серце

2 Глава Гонки-це лише початок

Дівчата їдуть вже як пів години, але ні Ремі, ні Моллі не можуть почати цю розмову. Аж раптом Молліана викрикує: 
-Якого біса? Все ж було добре! Чому? Чому знову сняться тобі? Я проклинаю той день коли познайомила вас,- голосно повідомляє дівчина, як тільки Ереміна відкриває рота аби заперечити, сказати що та ні в чому не винна, подруга її перебиває: - чекай, секундочку помовчи. Будь ласка. Перш ніж ти почнеш суперечити зі мною, хочу сказати те, що так і не змогла. По-перше, пробач що познайомила вас, а по-друге, пробач коли відмовила тобі. Коли пішла гуляти з першим ліпшим замість того, аби піти з тобою на ту прокляту вечірку. Я не розуміла що ти така у мене єдина, а хлопця я собі ще знайду, пробач. 
Між подругами нависло нестерпне мовчання, вони мали так багато сказати одна одній, але боялись знову ворушити давно забуті рани. 
-Моллі, я тебе вислухала. Тепер послухай ти мене. Ти. Ні. В. Чому. Не. Винна. Зрозуміло? - вона вимовила це майже по складам, потім крутанула руль в бік та зупинила авто на обочині. Взяла подругу за руку і продовжила: - ти переймаєшся через це більше ніж я, те, що ти за мене переживаєш, важливо для мене, але не забувай що я переживаю за тебе також. 
-Але твої сни, вони ж жахливі... 
-Мої сни-це мої сни, я давно вже звикла з ними жити. Вони снились мені два роки, а потім? Потім скільки часу пройшло від того, як вони припинили мені снились? 
-не пам‘ятаю...- пробурмотіла Моллі ховаючи очі та ламаючи пальці на руках
-не бреши. Ти знаєш. -впевнено промовила Ремі. На декілька секунд її подруга підняла погляд і тихо сказала: 
-через п‘ять днів було б три місяці. 
-Ось бачиш. Не так багато часу вже й пройшло. І взагалі, це я зараз маю істерити а не ти. Тому...
-Добре, добре! Я зрозуміла! Поїхали, ми і так спізнюємось. 
Ремі протягнула до Моллі мізинчик, а та відповіла їй цим жестом, таким чином вони «скріпили» дружбу. 
Через годинку вони були вже близько до університету. На щастя, заторів не було, тому розігнатися було де. 
Вони ввімкнули свою улюблену пісню та співали її, доки сірий ВМW не обігнав їх та на прощання посігналив. «Що це було?» запитує внутрішній голос Ремі «це він типу обігнав мене? Що ж, доведеться вдовольнити своє "Я"
-Моллі, люба, пристегнись. -ласкаво просте дівчина 
-Що? Навіщо? 
-Бачиш ооооон ту машинку..,
-Тільки не кажи що ти...
-Так Моллі, саме це я і зібралась зробити! 
-Ти з глузду з‘їхала?! 
-Я двічі не повторюю! - вже зовсім не ласкаво гаркнула Ремі. Моллі ж, невдоволено фиркає, але  все таки робить те, що сказала подруга. 
-Ну що, кошенята, пограймося?! -із цими словами Ереміна перемикає швидкість та давить на газ. 
140... 160... 180... коли їй вдалось наздогнати BMW перше, що вона планувала зробити — обігнати їх. Але не так це легко як виявилось, її суперник, чи суперниця, розганяються та різко нажимають на тормоз. Дівчина швидко оцінює ситуацію та вижимає тормоз, який почав присвистувати від напруги. Моллі, яка весь час мовчала, ледь не вилітає через лобове скло. Сказавши декілька не дуже гарних слів водієві тієї автівки, схрестила пальці й чекає, коли цей жах закінчиться. Але у Ремі це пробудило ще більший азарт до гри, тому цього разу вона розігнала авто до 220км/год і все ж таки обігнала суперника. Усмішка сяє на її обличчі, і з вереском вона звертається до подруги: 
-Ти це бачила? Моллі, ти це бачила? Бачила? 
-Бачила! -одночасно сухо й моторошно 
відповідає не на жарт перелякана цими пригодами
-Дивно... вони їдуть за нами. А там далі крім нашого універу та лісу нічого більше немає
-Я ж казала що у нас можуть бути через це проблеми! Ти не слухала! І що тепер?
-Нічого, сидіти мовчки і чекати. Можливо там далі є якийсь поворот на іншу дорогу
-Ремі, яка це інша дорога? Навкруги ліс! Вони точно нас вб‘ють! 
Та замість жаху на обличчі, Ереміна засміялась. 
-Ох, Молліана, яка ж ти дурненька! Люблю тебе. 
-І я тебе. Дивись, ось він. У всій красі наш дім, клуб, бар, та університет! - з захопленням розтягує кожну літеру вразлива дівчина. 
Ремі різко звертає направо і заїжджає у великі ворота універу. Через бокове дзеркало помічає, що машина також заїжджає за ними. Припаркувавшись на вільній стоянці збирається вийти, як Моллі хапає її за руку 
-Чекай! - тихо говорить дівчина 
-Чекаю! Що саме? 
-Це випадково не та машина з якою у нас були гонки? 
Ремі заглядає у дзеркало й бачить, що прямо позаду них та сама машина. 
-Ось чорт! 
-Стривай!!!-голосно кричить Моллі, коли Ремі вже мала виходити
-Що знову таке? - вона не відповіла, лише посміхнулась, -Моллі?
-Дозволь мені. Я розберуюсь
-Йди. - Коротко відповідає  й відчиняє вікно аби чути їх розмову.

Моллі, зібравши усю злість виходить з машини. Стояти самій доводиться не довго, відчиняється передня пасажирська дверка й з неї виходить хлопець. Дуже симпатичний хлопець, високий, з загостреними скулами та носом, блакитні очі і... посмішка! 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше