Промінчик сонця в холодне серце

4 Глава Кінець тобі-дівчисько!

***Ремі*** 
Після тією «приємної» зустрічі я вже почала думати, що тут всі такі. Але Моллі вчасно зупинила потік моїх негативних думок та направила їх в інше русло. Кімнати у кожного окремі, у мене № 99 у Моллі № 100. У кожній кімнаті дизайн однаковий. Шикарне ліжко (звичайно, не таке як вдома) стоїть в правому кутку, велике вікно у лівому на поруч стіл, полички та лампа. Прийнявши душ та розставивши речі, лягаю відпочивати. Думаю про той випадок з Фолом та Ноєм. Ной набагато приємніший за свого друга. Чому? Але стук у двері перериває мене. Встаю, відчиняю та бачу Моллі зі своєю подушкою. Починаю посміхатись. 
-як в старі добрі часи? - тихо запитує мій промінчик сонця 
-як в старі добрі часи! -тягну до неї мізинчик, вона відповідає взаємністю. «Скріплюємо» нашу дружбу та лягаємо у ліжко. Коли ми були маленькими, ніколи не спали окремо, іноді Моллі була в мене, іноді я в Моллі. Ми разом снідали, їздили до школи, мали спільних друзів, але два роки тому... все змінилось. Після випадку з Ноєм я перестала приїжджати до подруги, а вона уникала мене, тому що винила себе у всьому що трапилось. Їй було соромно, але я точно знаю, що вона не винна. 
-як думаєш, що він мав на увазі? -питаю я
-Що? В якому сенсі? Ти про останні його слова? 
-Мгг... 
Моллі приснула від сміху
-Облиш, оце його «між нами війна» нічого не значить. Я впевнена. Краще лягай спати, завтра у нас перша пара на 10 годин, ми маємо встигнути зібратись. 
-Встигнемо. Надобраніч. - відповідаю я та заплющую очі. 
-Надобраніч - каже Моллі та обережно заправляє мені волосся за вушко.
-Ной теж так робив... - одинока сльоза скочується по моїй щоці
Моллі мовчки обіймає мене, а я її. Так ми і заснули.

***Фол*** 
Сідаю в машину та їду з Найлом до друзів. Він раптово починає сміятись 
-Що? -трохи роздратовано питаю я
-Ти бачив як вона з тобою розмовляла? І нотки натяку на те,  що ти їй подобаєшся не було. А тепер згадай свої слова: «Перед моїми чарами ніхто не встоїть» ти тоді ще танцював стриптиз коли напився. Пам‘ятаєш? -ще голосніше зареготав цей ідіот. 
-Якщо комусь хоч слово скажеш-міняй на себе. -його раптовий сміх закінчився так само як і розпочався. 
Під‘їхавши до кафе «Хартфорд» у якому ми збираємось вже два роки, я вийшов з машини та зачинив її. Найл вже встиг зайти до кафе та з усіма привітатись. 
-Привіііітт, красунчику! -голосно вигукує Аманда. Вона-стерва нашого універу, відчуваю, що Ремі тут не поздоровиться, як тільки Аманда дізнається про наш сьогоднішній інцидент. Гарна, висока, худорлява дівчина з носом-картопля, та маленькими губами. У мене з нею немає жодних стосунків. Але вона сподівається, що колись я зверну на неї увагу не як на подругу, а як на дівчину. 
-Здравствуй, Амандо. -сухо, але привітно відповідаю я. Сівши на стілець поруч з нею, продовжую думати про це дівчисько. Так просто вона не виплутається з цієї ситуації. Завтра я привітаю її у нашому університеті. Як? Можна спробувати... 
-Фоооолл! -голосно крикнула Олівія. Ця дівчина мене дивує. Як вона може бути такою сердечною до всіх? Вона дуже мила та беззахисна, саме тому я іноді заступають за неї. В основному цим займається Бентлі. 
Бентлі-це здоровань який любить провчити «поганців» за знущання над дівчатами. Мені здається що йому це навіть приносить задоволення. Адже коли він лупцює хлопців, на лиці неповторна усмішка самого диявола. Отже, ангел для дівчаток та демон для самозакоханих дурнів.
-Я? Що? -здивовано запитую
-Ти! Нічого! Вже! - роздратовано пищить Аманда. -Чому не розповів про якусь новеньку, про яку я навіть не знаю? 
-о Боже, Найл! Тільки не кажи що ти знову не втримався! - і так без настрою випалюю я
-Вибач. Але вони повинні знати що з‘явилась дівчина, яка «не піддалась твоїм чарам» 
-Впевнений, що це чергова проститутка яка ламається лише для понтів. - наче невзначай пхає свого носа у все це Віл, який «начебто» проходив повз! Як же я його ненавиджу! Це-мій ворог. Він завжди підставляє мене. Що він тільки не робив, навіть наркотики підсував у мою шафу. 
-Закрий рота, Віл, та йди куди йшов! - грізно говорить Олівер. Не втримавшись, я різко підіймаюсь, стілець відлітає на декілька метрів, а я кидаюсь на нього збиваючи з ніг та б’ю в щелепу. 
-Ти що, закохався? - насмішливо протягує це створіння. Ну все, догрався! Декілька разів боліче б‘ю його по обличчю, та він, не звертаючи уваги на біль зіштовхує мене ногами. Піднявшись, каже: 
-я знаю її. Мій друг, Ной, вже розважився з нею. Та так, що у «бідної» Ереміни дах поїхав. Вона зійшла з розуму. В прямому сенсі цього слова. По його розповідям можу лише уявити яка вона там, в внутрішній оболонці тіла... - не даю йому закінчити. Знову боляче б‘ю по лиці, від чого Віл просковзується та падає. 
-Послухай сюди, якщо хоч волосина впаде з її голови-я вб‘ю і тебе, і твого друга. І не важливо що я зовсім не знаю того покидька, Ноя, якщо захочу, з-під землі дістану. - нахилившись ближче беру його за комір светра, ногу ставлю на пах. 
-Ясно? -трохи надавивши ногою запитую я 
-Так! Відпусти- намагається відірвати мої руки Віл. 
-Скажи. Зараз же скажи усе що зрозумів. 
-Я не підійду до неї ближче ніж на метр. Я не буду розповідати їй що друг Ноя. Я не зачіпатиму її та інших не найматиму. 
-Молодець! - вигукую я. Відпустивши цього боягуза виходжу з кафе. Аманда біжить заді. Доки я сідав на водійське крісло, Аманда швидко запригнула у салон та вирячилась на мене. 
-Що це було? - не на жарт розійшлась вона. - Чому ти захистив цю Ремі, чи як її там? Чому? 
-Заспокойся!
-Відповідай! 
-Ти мені не дівчина аби я тобі відповідав! 
Декілька секунд вона була в ступорі, але швидко оговтавшись, вже спокійнішим тоном мовила
-Що з тобою таке? Чому ти так дивно себе поводиш? Згадай, як нам всім було добре минулого року. Ми зібрались тут всі аби побачити одне одного після літа. А ти... ти просто зіпсував весь вечір. 
-Амандо, а що я повинен був робити? Що? Він нахабно говорив про неї, ніби-то вони давні вороги, хоча насправді навіть не знайомий з нею. Я не знаю що це за придурок його друг, і знати не хочу! А Віл повинен був поплатитись за ці слова. 
Аманда, задоволена майже поясненням, щиро посміхнулась. 
-Вибач. Я думала що ти помиляєшся, але виявилось що це я не права. Пробач. 
-Все добре. А зараз я поїду у гуртожиток і ляжу спати. Вийди, будь ласка, з машини. 
-Що? 
-Я сказав, вийди, будь ласка, з машини. Я хочу спати. -  Піджавши і так тоненькі губи Аманда вийшла. Я завів авто та поїхав у гуртожиток. Цікаво, яка у неї кімната?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше