Промінчик сонця в холодне серце

11 Глава Початок боротьби

Заходжу в актову залу. Велике приміщення з гарним дизайном. У ньому вже зібралось багато студентів, ми з Моллі сіли на останній ряд. Чоловік, років тридцяти, говорить: 
-Ремі, Аманда, Сьюзі, Соня та Кім - підійдіть будь ласка. 
Встаю з свого місьця та направляюсь до сцени, підіймаюсь. Чоловік тихо каже:
-станьте в лінію. 
Так і робимо. 
-А зараз, зустрічайте Фола, Вільяма, Чарлі, Крістофера та Дейва. 
З дівчат я знаю лише Аманду. Із хлопців-Вільяма, Фола та Чарлі. 
Коли хлопці піднялись на сцену та вишукувались в один рядочок з нами, чоловік в костюмі продовжив:
-Радий вас вітати на щорічному змаганні п‘ятьох дівчаток та п‘ятьох хлопчиків! -я ледь стримала сміх, адже «дівчатка та хлопчики» не пасує мені-дівчині з першого курсу, якій зовсім скоро 18, та ще чотирьом дівчинам з третього курсу. А також цим велетням «хлопчикам». 
-Цього року-правила трішки змінились. -після цих слів у залі застигла повна тиша. - Пояснюю для глядачів, якими в кінці та зараз будуть обирати переможців, а також для учасників. Отже, зараз ви, - звертається чоловік до нас, так і не представившись, - обираєте один художній номер: танець, пісня, вірш або міміка. І БЕЗ ПІДГОТОВКИ виконуєте обраний номер. У кожного з глядачів є маленькі «пульти» якщо вам сподобався номер-натискаєте на зелену кнопку, якщо ж НЕ сподобався-на червону. І так, почнімо з дівчат. Чорт! Я зовсім не знаю що обрати! 
-Я перша! -вигукнула Аманда. Ну а як же. -танець. 
-Добре, яка пісня? 
-На ваш вибір. -легковажно кидає Аманда та вмикається швидка пісня. Вона граційно, як змія, рухається всім тілом. За нею стоїть екран який показує голоса студентів. Червоне коло відображало 16 голосів, зелене-93. І це тільки початок танцю. Вона присідала та грала зі своїм волоссям, що виглядало дуже граційно. Коли пісня закінчилась, Аманда поклонилась а відійшла в бік з посмішкою дивлячись на мене. Не можу сказати що ця посмішка була привітною. На екрані червоним колом виділено 29 голосів, зеленим 158. Дехто стримався від голосувань, адже в університеті було понад 200 студентів. Далі вийшла, як я зрозуміла, Сьюзі. Вона почала розповідати вірш. Нууууудддноооо. На екрані три зелених голоса, та 73 червоних. За нею пішла Кім щиро посміхаючись. Також вірш. Знову-червоним 19, зеленим 6. Не густо. Чому вони взагалі не голосують. А що, якщо я також не отримаю багато голосів, і у мене буде лише один голос зелений від Моллі. Що якщо...
-Ремі! -перебили мої думки голоса дівчат. -Далі ти. -привітно мовила Кім. 
-Я буду співати. Пісня «Вітрила» -вмикається музика, і я відразу ж починаю співати:
-Коли від всіх тікаю 
Турботи забуваю 
Навколо очі самоти 
Тобі я прошепочу 
Що знову відчути хочу 
Як разом із тобою ми... - це була моя одна з найулюбленіших пісень, тому співала я гарно та щиро. Помічаю як студенти починають мені посміхатись та натискають на свої «пульти» це надає мені впевненості тому продовжую:
-Ти мої вітрила 
Музика моя 
Невагомі крила 
Підіймають в небо 
Дві частини серця 
Разом ти і я
І мене не буде 
І нема без тебе! 
Закінчивши пісню, повертаюсь. Те, що я побачила на екрані-шокувало. Червоних-3, та 156 зелених. Розумію, що у Аманди лише на два зелених голоса більше, але червоних у мене 3, у неї 29. Починаю посміхатись, дівчина на ім’я Соня вже пішла до сцени на танець. Хочу стати на своє місце та сильна рука Аманди хапає мене за плече. 
-Не думай що виграла, я розірву тебе в фіналі. От бачиш. 
-Що побачу? Як ти програєш? Не хвилюйся, фінал всеодно за мною, тому можеш здатись зараз, сказати що живіт болить або захворіла. Всі усе зрозуміють... 
-Ах ти ж... - вона підіймає руку аби вдарити мене. Заплющую очі та чекаю удару. Ну все, це провал.  
Чекаю... нічого не відбувається. Розплющую очі та бачу як Фол спепеляє Аманду поглядом, та стримує сльози аби не заплакати перед всіма. Я ж не можу зрозуміти що це було. Коли вона спробувала вирватись з його хватки, він просичав
-Не смій! Ще раз таке побачу-пожалкуєш. - він відпускає її руку та стає на своє місце. Аманда ж на своє. Соня вже давно почала свій танець. Я тихо стала біля Кім, вона сказала: 
-Не переймайся ти так через Аманду. Вона стерва. І якщо я не пройду, то обов‘язково буду голосувати за тебе. -посміхаюсь Кім, на що дівчина відповідає обіймами. Несподівано якось. Вона тихо, на вушко прошепотіла:
-Ти мені давно подобаєшся. Ти одна з тих дівчат які не бігають за Фолом. Так само як і я. І мені подобається твоя сміливість. -коли музика затихла, ми розірвали наші обійми.
-Дякую. -так само тихо шепочу я. 
Ми обоє дивимось на екран і бачимо біля червоного кола 36 голосів, та біля зеленого 120. 
Далі виступали хлопці. Чарльз танцював. Вільям також. Крістофер та Дейв розказували вірші. І тільки Фол співав пісню. Ту ж що і я. 
-Дякую, дякую, дякую! -голосно сказав ведучий. -Що ж, а тепер увага на екран! 
Помічаю що серед дівчат я на першому місці. Аманда на другому. Соня на третьому. Кім на четвертому. Сьюзі на п‘ятому. Серед хлопців Фол на першому, Вільям на другому, Чарльз на третьому, Дейв на четвертому та Крістофер на п‘ятому. 
-А зараз, я попрошу Кім, Сьюзі, Крістофера та Дейва спуститись до низу. 
-Вибачте, -перериваю його я. -Можна питання? 
-Ви Ремі? -запитує чоловік. Хитаю головою.
-Для вас, юна Леді, що завгодно. -після його відповіді взагалі не хотілось щось запитувати.
-Чому я на першому місці? У Аманди на два зелених голоса більше. 
-А це тому, Ремі, що й червоних голосів у неї також було більше. -тепер до мене дійшло чому вона так злилась. 
-Дякую. -відповідаю я й чекаю що він скаже далі. 
-І так, сьогодні о 10 годині буде дискотека. Закінчується о третій годині ночі. На ній ви зможете поспілкуватись з нашими учасниками, дізнатись їх краще. Обрати за кого будете голосувати та багато чого іншого. Всім до зустрічі через три години. Студенти почали розходитись, я ж підійшла до Фола. 
-Дякую. -кажу йому я. Він же навіть не глянув на мене та спустився з сцени й зник в потоці студентів. Чому він так себе веде? Все ж було добре... наче-б-то. 
На виході з актового залу мене чекала Моллі.
-Ремі! Що між тобою та Фолом? 
-Нічого. -сухо кажу я. -ходімо скоріш до кімнати. 
Коли ми зайшли до мене, я розповіла їй все. Про Фола, Тіма. Про Аманду. 
-Моллі, котра година? 
-06:14 
-Чорт! У мене ж тренеровка з Фолом о шостій годині. Я зовсім забула! Пробач Моллі, треба бігти. 
-Ти хоч джинси зніми, воїн. -я починаю сміятись з її вислову. Одягаю спортивний костюм та біжу на другий поверх. Швидко відчиняю двері до спорт-залу. Зачиняю їх на замок та біжу до ще одних дверей. Не помічаю бігову доріжку та перечіплююсь ногою за неї, падаю. Чооорррттт! Ліва рука починає боліти. Не зважаю на біль та підіймаюсь, вже не біжу, а йду до дверей, відчиняю їй та бачу Фола. 
-Ти запізнилась! 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше