13 Глава Дівчинка, яку шукали роками

-Як це можливо Найл? Два роки тому мої батьки все перевірили. Це не їх донька. А тепер ми з тобою підозрюємо, що Клер та Венс щось пропустили? - здивовано запитую я.
-Не знаю. Але впевнений-що збігів не має. Вона-та сама дівчинка, яка загубилась 17 років тому. Дивись, тут пишеться, що два роки тому документи дівчини були змінені. Можливо, вони дали підробні документи твоїм батькам. Група крові Ремі збігається з групою крові Венса. Тобто твого так званого тата.
Повірити не можу! То вона-племінниця Тіма? Треба негайно повідомити дідусеві, що знайшлась його внучка. 
Колись, а точніше 15 років тому, мене усиновили мої батьки. На той час мені було 5 років. Наскільки я знаю, усиновили вони мене для того, аби погасити біль до пропавшої дитини. Кожного року по всій Америці в день її народження в море ставили маленькі запалені свічки. Таким чином не даючи світові забути про неї. Мені було тринадцять, коли я дізнався, що не рідний батькам. 
Я тоді дуже ображався на них. Тому «мама» прийшла до мене.

Сім років тому 

-Фол, синку, відчини двері. -тихо попросила Клер. 
-Не відчиню, йди геть! - зовсім по-дитячому крикнув я. 
-Синку, нам потрібно поговорити. Якщо не відчиниш-я не зможу тобі все пояснити. 
Слухаюсь маму та відчиняю двері. Вона заходить до кімнати та сідає на ліжко. Я поруч. Мама бере мої руки у свої, й починає: 
-Слухай мене уважно, й спробуй зрозуміти. Добре? -я мовчки киваю, все ще ображений на неї. 
-Колись, я народила прекрасну донечку. Ця дитина була дуже бажаною. Особливо для дідуся. Разом зі мною народжувала ще одна жінка, і лікарі випадково переплутали дітей. Та жінка-народила мертву дівчинку, а я здорову на красиву дитину. 
Коли мені принесли не подвижне тіло  дитини, я почала плакати, кричати. Серце відчувало що дитина-не моя. Через місяць виявилось, дітей переплутали. Ми почали шукати ту сім‘ю, у якої наша дитина, та марно. Все, що нам відомо-це їх імена: Айла Сміт та Дейнолд Сміт. На території Америки не проживають такі люди. Тому скоріше всього моя дівчинка зовсім не в Америці. На цьому наші пошуки не закінчились, ми найняли велику кількість людей аби знайшли мою дочку, та марно. Подружжя з такими ж іменами або не мало дітей, або то були хлопчики, або дівчатка іншого віку. По всіх новинах тільки її й шукали. В газетах, на перших сторінках опис моєї крихітки та імена батьків. Ми сподівались, що «батьки» у яких вона зараз знаходиться, почують нас. Але марно. Тому, аби світ не забув про зниклу дівчинку з однієї з найбагатших сімей світу, вся Америка запалювала свічки й пускала по водоймах трьох морів: море Бафорта, море Лабрадор та Саргасове море.  Таке відбувалось лише один раз на рік, в день народження твоєї сестрички, 12 січня. Надія повільно згасала, тому ми всиновили тебе. Твої батьки нам не відомі, та й ми не намагались їх знайти. Водили тебе до різних лікарів, аби вони допомогли тобі забути про минуле. Ми не хотіли тебе травмувати, і вважали, що буде краще, якщо ти забудеш про все, що відбувалось до нас. Після цього ми ростили тебе як рідного, і далі ти будеш для нас рідним! Фол, ти-найдорожче що у нас є. І ми не втратимо тебе й твою довіру! Обіцяю. 
-А якщо ви знайдете сестру, ви мене не будете любити? -мама засміялась
-Фол, ми будемо тебе любити завжди! І не важливо що ти зробиш! - Клер міцно обняла мене, і я зрозумів, що вона-моя мама, не Клер. У цій сім‘ї я рідний і залишусь ним. Назавжди.

Два роки тому
-Фол, якщо тобі вчора було 18-це не значить що можна себе так поводити в університеті! -грізно мовив дідусь. -ти залишаєшся ще на один рік на другому курсі
-Але дідусю...
-Це остаточно! -гаркнув дід! Ну і добре. 
Вмикаю телевізор, та бачу новини: 
«Дівчина з багатої сім‘ї Смітів сходить з розуму. Прізвисько сім‘ї збігається з тим, що шукають. Вся Америка на вухах. Чи та то дівчина, яку шукають вже 15 років, та заради якої відпускають вогники-які повинні вказати шлях до своєї рідної сім‘ї.» 
-Мамо! Швидко йди сюди! -кричу я
Коли вона прийшла роблю гучніше. 
«Ходять чутки, що дівчинка, яка родилась 15 років тому, 12 січня, сходить з розуму. Ночами в неї істерики-батьки, Айла Сміт та Дейнолд Сміт прилетіли з Європи в Америку, аби лікувати дочку. Звати її Ереміна. Відома сім‘я не може вилікувати дочку. Та це ще не все. Дуже багато збігів з зниклою дівчинкою. Чи це вона та сама, яку не один рік шукає Америка? Чи правда це все, зараз ми дізнаємось від містера Джи» 
На екрані бачу тата, у якого беруть інтерв‘ю:
-Скажіть, будь ласка, це ваша дочка? Це її ми так довго шукали? -запитує молода дівчина, але своєї журналістської хватки не втрачає.
-Ми не знаємо точно, чи вона це. Але зараз я їду за своєю дружиною Клер, разом з нею ми відправимось до тієї сім‘ї і все вияснимо. Як тільки нам стане щось відомо, ми обов‘язково вам повідомимо. - з цими словами тато сідає в машину та їде.
-Мамо! Йди збирайся! Тато зараз буде дома! -але вона почала плакати. 
-Фол, а якщо це вона? Якщо це моя дівчинка? 
-То заберете свою доньку. А ні-то відвоюєте у суді.
-Я так боюсь розчаруватись, знову знаходимо щось подібне-і виявляється що помиляємось. 
Я підходжу до неї й міцно обіймаю:
-Мамо. Ви багато разів помилялись, але цього разу дуже багато збігів. Набагато більше ніж минулі рази. Тому варто спробувати. Перестань плакати та збирайся, тато буде з хвилини на хвилину. -відпускаю її та підіймаюсь до своєї кімнати. 
Вони знайшли мою сестру. Сестру, яку шукали 15 років! Повірити не можу! А якщо це й справді не вона? Доведеться чекати...

Через дві години батьки вже були дома. 
Я швидко спускаюсь третій поверх, та мама зовсім з розчарованим лицем відповідає:
-Фол, синку, це не вона. -розчарування. Я так хочу нарешті побачити її. Не заради себе, а заради батьків! Я більше не можу бачити як мама страждає, тато заспокоює її, та кожного року 12 січня зовсім зникає з дому. 
-Мамо, йди відпочинь. Агато! -кричу я до служниці. 
-Так, молодий господарю. 
-Допоможи моїй матері. -доки Агата допомагає мамі піднятись, я звертаюсь до батька:
-Ходімо до твого кабінету. 
Він не заперечує та йде зі мною. Коли ми сіли на диван у його кабінеті, запитую:
-Тату, я хочу знати все! Що знову не так? Чому ви так впевнені що та дівчина не ваша донька? -Венс змучено посміхнувся мені. 
-Фол, любий мій, леве мій. Я бачу як ти хочеш знайти свою сестру. І знаю, що мій бізнес тебе взагалі не хвилює, тобі всеодно хто буде спадкоємцем мого майна, ти чи твоя зникла сестра. 
-Тату, а це тут до чого? -запитую я не розуміючи про що він. Але Венс каже правду, мені і дійсно всеодно кому дістанеться бізнес, лише б батьки були щасливими. 
-А до того, синку, що навіть якщо ми знайдемо твою не рідну сестру, ти залишишся єдиним спадкоємцем. Нічого не зміниться. Але ти повинен будеш захищати її та допомагати з коштами. 
-Ти далеко зайшов, тату! -починаю злитись я. -Ти хоч колись поговориш зі мною не про бізнес? Чхати я на нього хотів! Тату, будь ласка, не думай про це. Якщо ми знайдемо цю дівчину, обіцяю дбати про неї до кінця життя, і не важливо кому з нас дістанеться твоє майно. Але прошу тебе, досить про «спадкоємця»
-Ти правий Фол. І вже не перший раз, тому...
-Тату! Розповідай, що сталось з тією сім‘єю
-Їх прізвище таке ж як і в сім‘ї нашої дитини. Імена збігаються, дата народження теж. Але Айла, мати дівчинки, народжувала її в Європі, а не в Америці. 
-Ти впевнений що ці документи не підробка? 
-Так, напевно. Штамп стояв у документі. Підробити його не можливо.
-А що, якщо заплатити дуже велику суму? Можна ж підробити штамп? 
-Підробити ні, але купити можна було б. Але такої суми навіть у нашої сім‘ї не має.