Промінчик сонця в холодне серце

24Глава Хвилини хвилювання

Легенько гладжу її по щоці, потім беру її за руки, сам сідаю на ліжко й притуляючи спиною до стінки ліжка. Ереміну вмощую у себе на ногах. Вона пронизує мене своїми зеленими очима в очікуванні. 

-Колись, аж три роки тому, я зв‘язався з не тим чуваком. Мені тоді було 17, я був у барі. До мене підійшов чоловік, звати його було Ділан. Ми розговорилисб, він був хорошим чоловіком. Старший за мене на 15 років. Я кожного дня тусувався з ним та ще з 30-40 людьми. У кожного була своя кличка. У Ділана —теринозавр. Тому що він був розумним, сильним. 
-Був? -запитує Ремі, в її очах пробігає страх.

-Так Ремі, був. Не перебивай мене. Так ось, всі, з ким я подружився це Акула —хитрий хлопець, 35 років, Кобра-жіночка якій на сьогоднішній день 40, Медуза-дуже розумний програміст, йому 51. І звичайно Кит-він був старшим за мене на десять років, тому зараз йому 30.  Я дізнався про них те, що вони нікому з чужих не розповідали. Вони справжні бандити, яких навіть поліція боїться чіпати. Не думай, вони не вбивають хороших людей, лише поганих. Так ось, вони запропонували мені увійти до їхньої банди. Я погодився. Ніхто, ні батьки, ні друзі про це не знали й досі не знають. Тоді мені набили на спині татушку. Середнього розміру контури серця, а по бокам крила. Нижче серця надпис «Існує лише одна річь, котру слід триматись-це одне за одного» ці слова—девіз моєї банди.

 —Твоєї? -здивовується Ремі. 
-Так, моєї. Я глава цієї банди. Я продовжу? —вона мовчки киває. —У кожно з банди така татуєровка, але у кожного різне те, що знаходиться у серці. У нас є закон: не чіпати та допомагати тим людям, чіє ім‘я набите у серці бандита. Моє серце пусте, у всіх інших вже є імена. 
-Покажи! —викрикує Ереміна на встає з моїх ніг. Я також встаю та знімаю футболку. Її теплі пальчики проходяться по контурам серця. 
-Не розумію. Тобто ось тут, -вона тицяє мені в спину, як я зрозумів, у центр серця. -повинно бути ім‘я твоєї самої дорогої людини. Ніхто з банди не повинен кривдити цю людину, а навпаки, захищати?! 

-Так. 
-А чому ти глава банди? Чому не Ділан? 

Я повертаюсь до неї й сідаю на ліжко, вона поруч. 
-Не називай його Діланом, його кличка-Теринозавр. Тому що під час ще однієї сутички його застрелили. Рятуючи всю банду він загинув. Я дійсно ним захоплювався, як можна бути таким безстрашним? Після його смерті обирали нову главу. Більше всього він довіряв мені, тому всі голосували за мене. Звичайно, крім Аксиса, він ненавидів мене, йому зараз, якщо не помиляюсь років 25-27. Багато хто сумнівався в мені, так як я був молодим та неосвіченим. У 18 років я став главою банди «Чорна тінь» сьогодні нас 97 чоловік. Всі вони чудові снайпери, добре володіють бойовим мистецтвом і що саме головне:вірні друзі. За всі десять років, відколи створили банду, ніхто не зрадив нас. У нас всього п‘ять законів: 

    1. Захищати одне одного ціною власного життя. 
    2. Не чіпати та допомагати людям, чіє ім‘я знаходить в серці бандита. 
     3. Не перечити, не бунтувати проти глави, інакше покарання гірше ніж смерть. 

    4. Обрана людина главою, автоматично входить до сердець усіх бандитів з «Темної тіні». Тобто, до того, чіє ім‘я буде набите у мене на спині в центрі серця, буде велика повага та стальний захист. 
    5. Ніколи не вбивати невинних людей. 
Зараз уся банда у Лондоні. Я купив один величезний будинок за містом. Він один на всю територію лісу. Вже увесь Лондон знає, що у тому лісі бандити, тому туди не ходять. Не раз звертались до поліції, але вони боялись зв‘язуватись з ними. Навпаки, намагались співпрацювати. Тобто, нам давали завдання зловити злочинника, банда перед тим як віддати його поліціЇ, добряче била жертву, а потім, ледь живу віддавала. Коли закінчу перший семестр, полечу до них. А ти зі мною. 
-Що? Я? Чому? —підскакує Ереміна. Ну не скажу ж я їй що хочу набити її ім‘я в серці, а бандитам обов‘язково потрібно побачити її та познайомитись. 
-Ну тому що тепер ти знаєш про них набагато більше, ніж всі інші. Котра година? -запитую я. 
-Чорт! 

-Що? 
-Через пів години у мене перша пара, у тебе теж. Бойове мистецтво, забув? Я навіть не зібрана! Адже відразу після пар будуть змагання на цю чортову Королеву університету! Я не зібрана! 
Вона швидко біжить до дверей. 
-Чекай! -вона зупиняється та дивиться на мене. -Не думай що це ще колись повториться, але сьогодні можеш прогуляти останню пару аби зібратись. Але це лише сьогодні! 
Посмішка на її вустах лізе до стелі. 
-Фоооллл, обожнюю тебе, зануду! -шепоче вона й починає плескати у долоні.  Вибігає з кімнати, я ж падаю на диван провалюючись у запаху, який ще залишився. Ніколи не міг зрозуміти чим пахне Ереміна. Її парфуми дивовижні. Тримаються 24/7 та ще й відчуваються здалека. Приємний, солодкий запах... з цими думками я збираю усі сили аби не заснути й ставлю будильник на четверту годину. В половину п‘ятого, після пар, мені теж треба на ці змагання. Я взагалі не хочу в них приймати участь, але дідусь наполягає. З цими думками занурююсь у царство Морфія. 
 

***Ремі***
Повірити не можу! Фол бандит! Та ще й глава банди! 
 Тааааккк, Ремі, тобі требі заспокоїтись!

Швидко заходжу у кімнату, зачиняю двері та притуляючи до них спиною. Боже мій, та він ледь не вбив Віла! Хоча, цьому придурку так і треба. А що, якщо я не сподобаюсь комусь із банди, і вони мене вб‘ють, тихо закопають, а Фолу скажуть що я втекла?!

Ні! Я не поїду!

Одягаю спортивний костюм, роблю дві високих гульки й не роблю макіяж. Одразу ж йду до кабінету, у якому в нас мала відбутись пара.

Цікаво, як там Тім? Чи все з ним добре? Як він себе почуває?

З цими думками помічаю знайому фігуру яка посміхалась мені. Тім... як добре. Починаю танути від зустрічі з ним.

Він тихенько заходить за вугол де не ходять студенти, я за ним.

Як тільки ми сховались від поля зору я починаю тихо пищати та тупотіти ніжками. В наступну мить я опиняюсь в міцних обіймах Тіма.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше