25 Глава Голосування

Наближаюсь до Бенні, стаю позаду, він навіть не дивиться на мене. Фол знаходиться поруч, аби в будь яку мить захистити мене. Та я й сама добре впораюсь з цією нікчемою.

Тягну за стілець, Бенні падає.

-Ти що, з глузду з’їхала? -кричить він та різко підіймається.

-Так! З‘їхала! Навіщо ти так з Моллі? Що вона тобі зробила? -кричу я

-Ааа, ти про це.

Про «це»? Чому він такий спокійний?

Не витримую й що є сили б‘ю Бенні в пах ногою. Він корчиться від болю та продовжує:

-Я давно все спланував! Та я не думав що закохаюсь!

-Про яке кохання ти говориш?

Він оговтується дуже швидко й знову стоїть рівно.

-Бенні, ти видалиш відео, зрозумів? - я підходжу ближче.

-Я давно видалив, Ремі. Я кохаю її. -на його очах виступають сльози та він стримує їх.

-Не смій говорити про кохання.

-Кохаю... -збираю сили і б‘ю його по щелепі.

-Та який нормальний чоловік так вчинить з жінкою яку кохає? -кричу, як божевільна я. Нахиляюсь до Бенні та підіймаю його обличчя за волосся. -Якщо я побачу десь те відео, я тебе власними руками задушу! —шиплю я та відходжу. Він стає та витирає кров з розбитої губи.

-Я кохаю її! Ремі! Кохаю! -кричить він мені в спину. Зупиняюсь, та не повертаюсь до нього обличчям.

-Ти не в праві кохати її. Ти псих.

-Шльондра! -викрикує він, хочу повернутись але чую стук та м‘який хрускіт.

Кривлюсь від цього звуку та повільно повертаюсь. З носа Бенні рікою тече кров, Фол же нахиляється до ного й гарчить, наче пес:

-Не смій! Не смій з нею так розмовляти. Побачу біля Ереміни чи біля Моллі, дам рівно п‘ять хвилин на збори. А потім викличу псів, яку порвуть тебе на мілкі шматочки. І повір, жоден хірург навіть тіло не збере для похорон.

Фол розвертається та підходить до мене. Обіймає за плечі, та веде до виходу.

***Фол***

Проводжу Ереміну до кімнати, та переодягається та біжить на пару. Я обіцяю придивитись за сплячою Моллі, тому сиджу на стільці й уважно розглядаю її лице. Така спокійна... не відчуває ні болю, ні страху, нічого.

Але варто прокинутись, і рани заниють нестерпним болем. Та як так можна? Як цей виродок посмів зняти на відео усе, чим вони займались?

Він пожалкує про це.

Дістаю телефон та набираю Акулу.

-Дракон! Господи, які люди! -радісно викрикує Акула.

-Привіт, чувак. Як ви?

-Та ми добре. Вчора один придурок гарлапанив на весь Лондон, ми його добре провчили. Ти ж не проти?

-Звичайно ні. Ти за головного в мою відсутність, тому, будь ласка.

-А ти чому дзвониш? — запитує Акула

-Є завдання. Запам‘ятовуй, потім візьмеш з собою чоловік 7 та прилетите в Америку. Білети я вам придбаю. За головного нехай залишається Медуза, він приборкає нашу банду.

Голос Акули відразу стає серйознішими.

-Звичайно. Коли прилітати?

-Завтра. І ще одне, сьогодні всім повідом про від‘їзд і про те, що я буду набивати ім‘я у серці.

Декілька секунд мовчання, а потім він починає галасувати:

-Кобро! Негайно йди сюди.

Чудово, зараз і «матусенька» буде відчитувати що і хто.

-Ти чого репетуєш, придурок? -чую голос цієї жіночки.

-Дракон буде набивати ім‘я в серці. -шепоче Акула.

-Стоп! -викрикую я. -Доки ви собі там нічого не придумали, відразу скажу, що це дівчина. Їй майже 18 років. Через три місяці вся банда з нею познайомиться, ви ж через декілька днів. Але вона не знає про мої плани, про «Темну тінь» знає.

-А як ви познайомились? -не вгамовується Акула. Чую удар. Починаю посміхатись.

-Нахаба! Як ти смієш? -провчає його Кобра.

-Кобро! —викрикую. -Не забувай, він керує бандою у мою відсутність. Зневага до нього, це зневага до мене.

-Пробач Фол. —напружено вибачається Кобра.

-Добре, коли будете в Вашингтоні, тоді і поговоримо.

Я перериваю зв‘язок та продовжую дивитись на Моллі.

Вже через хвилин 30-40 вона починає прокидатись. Швидко встаю та беру склянку з водою.

-Моллі, попий.

Я легенько підіймаю її голову притримую склянку аби вона не видала всю воду у ліжко.

-Як ти? -запитую я та сідаю поруч, склянку ставлю на стіл.

-Фол. -слабо мовила Моллі. -Ти не такий вже придурок як мені здалось. Бережи її.

Розумію що вона про Ремі.

-Не хвилюйся. Я не скривджу її. Я пообіцяв собі не кривдити Ереміну. Якщо вона почне мене за щось ненавидіти, я..

-Що ти? —більше бадьоро та з азартом запитує вона.

-Нічого. Тобі потрібно відпочити.

Хочу встати але Моллі хапає мене за руку.

-Не йди.

-Не буду.

Ставлю свої руки на її плечі та м‘ярко надавлюю аби та лягла, вкриваю ковдрою та сідаю поруч.

-Чому ти так піклуєшся про мене? —запитує Моллі.

-Тому що твоя подруга психопадка! Ти б бачила що вона з Бенні зробила через тебе, не хочу повторювати його долю.

Молліана засміялася щирим сміхом. Нарешті вона сміється. Тепер і Ереміні не буде так сумно.

-Моллі, ти повинна зробити усе, щоб прийти через три години в головну залу, де будуть змагання. Ти потрібна Ереміні. Я розумію що тобі важко, та життя продовжується. А через те, що боляче тобі, страждає Ремі, а коли я бачу її сльози, страждаю разом з нею. Тому, через тебе я страждаю.

Спочатку вона презирливо дивилась на мене, а потім знову засміялася.

-Не вмієш ти говорити про свої почуття Фол.

-Оййййй, експерт по любовним фронтам, так? -перекривлюю її я. Але жарт вийшов не зовсім смішним. На її очі знову почали накочуватись сльози.

Вона швидко привела себе до тями й сказала:

-Я зрозуміла тебе.

Мовчання повисло в кімнаті, через декілька хвилин вона швидко підіймається та дивиться мені в очі.

-Ти її любиш? —серйозно запитує Моллі. Що мені їй відповісти? Я й сам не знаю. Зі мною щось відбувається. Щось, чого я ніколи не відчував. Щось, що робить мене щасливим при думці про неї. Щось, що я не можу пояснити.

Замість якоїсь точної відповіді я легенько махаю головою. Моллі починає посміхатись.