26 Глава Взаєморозуміння

***Ремі***

Коли Фол виходить я йду до ванної кімнати. Гаряча вода розслабляє тіло та дає прийти до тями. Як він так впорався з Моллі? Я звісно розумію, що вона сильна, але за декілька годин моєї відсутності такі зміни... Вона зовсім не була засмученою. Я кістьми ляжу але Бенні не підійде до неї, доки моя подруга сама цього не захоче.

Ніжусь під струйками теплої води хвилин 20, потім витираю насухо тіло.

Замотана в рушник починаю повторювати танець та обирати наряд.

Зупинилась на чорних шкіряних штанах, чіпляю на лівий бік сіру цепочку. Одягаю вільну білу футболку, дістаю спортивний ремінь та закріплюю його на талії. Обережно випрямляю кінці футболки та роблю макіяж. Майже все як завжди. Вирівнюю тон, малюю стрілочки, вії, губи бежевою матовою помадою. Потім вирівнюю волосся, аби воно стало більш прямим.

У мою кімнату хтось стукає. Моллі.

Відчиняю двері, не помилилась. Вона посміхається мені й заходить до кімнати нічого не кажучи. Я теж трішки здивувалась, побачивши її.

Моя сукня ідеально сидить на ній, яскравий макіяж в рожевих тонах, гарні локони та високі підбори. Куди там братись моїм білим кросівкам.

-Моллліііі... —простягаю я та сплескую долонями. -Ти не те, що хлопців з розуму зведеш, а й дівчат. Навіть я засумнівалась у своїй орієнтації.

-Не думаю. —каже Фол та заходить у відчинені двері. Звідки він взявся?

-Ало, це моя кімната! Вийди! -починаю сердитись я.

-Лише після вас. -посміхається цей самовпевнений індик! Мовчки зачиняю двері.

-Ремі, ти також нічого так. —каже Моллі.

-Знаєш, твій комплімент звучав не дуже.

Я почала сміятись, Моллі ж уважно спостерігала за мною та Фолом.

-Що таке? Чому ти так дивишся? -запитую я. -Що взагалі між вами сталось?

-Не хвилюйся, люба, я тобі не зраджував. —посміхається Фол.

-Чуєш!

-Чую!

-Я тебе ненавиджу! —кажу я та схрещую руки на грудях. Він стискає мої плечі й пронизливо дивиться у очі.

-Ніколи не кажи мені цього, якщо це не так! Інакше станеться те, що багатьом не сподобається. Зрозуміла?

-Відпусти мене! Твої слова взагалі мене лякають! Не вб‘єш же ти мене!!!

-Ти занадто зациклились на собі.

Що що? Він відпускає мене та направляється до виходу. Дивлюсь на Моллі. Коли двері зачинились вона сказала:

-Я нічого не знаю! Не дивись на мене так.

-Добре, ходімо.

Ми підіймаємось, заходимо до зали. Там вже сидять інші студенти, мої суперниці, Аманда та Соня, вже на сцені. Поруч з ним Чарльз, Вільям та Фол.

Зустрічаюсь поглядом з Вілом, що ж робити? Я не хочу з ним зустрічатись.

-Моллі, сідай, я піду сама. —попереджаю я подругу.

-Ремі, ти впевнена? Там Віл.

-Я впораюсь.

З цими словами йду до сцени. Фол уважно дивиться на мене, Віл робить крок вперед, я зупиняюсь біля сходів на сцену.

Заспокоюю свою злість та починаю мило посміхатись. Підіймаюсь на сцену.

-Ремі, ми можемо поговорити? —перегороджує мені шлях Віл.

-Нам немає про що говорити.

-Я все поясню.

Відштовхую його в сторону й стаю між дівчатами. З лівого боку Аманда, з правого-Соня.

Цього разу я бачу журі. Викладачі, з якими я зовсім не знайома. Це дві жінки та два чоловіка. Аманда їм мило посміхалась.

-Доброго дня, любі студенти! —підіймається жінка років 40. -Я одна з журі цього конкурсу, тому, хочу привітатись та представити себе та колег. Мене звати Меган, поруч моя колега Лі -років 30-35, -та Кріс з Хорвардом. Ми будемо раді побачити, як ви підготували танець, тому почнемо з дівчат.

Меган сідає, Чарльз та Вільям відходять в сторону, Фол взагалі спускається з сцени та направляється до глядачів. Що він робить? Він сідає у третій ряд на вільне місце й дивиться на мене. Придурок!

Я виходжу вперед, дівчата також. Вмикається пісня, я починаю танцювати ні про що не думаючи. Бачу як зліва крехче Аманда викладаючись на всі 100. Я ж роблю усе максимально розслаблено, я злилась з музикою. Інше мене не бентежить.

Коли музика закінчилась всі почали голосно плескати в долоні. Фол піднявся на сцену.

-Дякуємо, любі наші чоловіки, може, тепер і ви покажете свій виступ? —каже Меган.

Вони стають у шеренгу, Фол по середині. Вмикається пісня «Find me-kounda” вони починають танцювати. Початок пісні був спокійним, це радувало. А потім почався дикий реп від якого мої очі почали розширюватись, я майже відчула як вони випадають з орбіт. Хлопці почали різкі та швидкі рухи, Фол же, у свому репертуарі, зняв футболку, дівчата почали її ловити та тягти одна до одної, що призвело до її умноження. Тепер кожна мала по шматочку футболки Фола.

Мушу визнати, рухався він дуже спокусливо. Чарльз побачив це, тому повторив за Фолом. Він зняв свою футболку та кинув вниз, але ніхто її не зловив. Я почала сміятись. Тааак, він тут популярністю не користується.

Коли танець закінчився, якась студентка вилізла на сцену та почала вішатись на Фола. Довелось викликати охорону, аби та відчепилася. Не знаю чому, але мені так хотілось задушити її тим клаптиком футболки, що був у її руках.

-Пробачте, заспокойтесь! -крикнула Меган але ніхто не звернув на неї увагу. Всі дівчата тягнули свої руки до Фола. В мені бушувала буря. Хотілось когось дуже, дуже вдарити. Особливо Фола!

-Тихо! -крикнула я й всі затихли. -Що за неподобство? Якщо і далі будете вести себе як в зоопарку, мені доведеться вам вказати дорогу на вихід! -зжимаю кулаки та стаю на своє місце. Хлопці поруч. Всі дівчата почали перешіптуватися та вказувати на мене пальцем. Байдуже!

-Дякую. Тож, результати: в останній тур нашого конкурсу проходять-Аманда, Ремі, Фол, Вільям. З дівчат на першому місці Аманда, з хлопців-Фол. Між дівчатами останній тур вирішальний. Фол же, виграв вже два рази, тому, у Віла немає шансів на перемогу. У всіх студентів є неділя на голосування. Дякую.

Чому? Чому я на другому? Я ж краще танцювала за Аманду!

Наче б то почувши мої думки вона проходить повз та штовхає мене плечем.