28 Глава Сумні новини

Ереміна відбивається й хоче встати, але Аманда схопила її міцною хваткою. Помічаю кров, яка йде з носа Аманди. Ремі б‘є її ліктьом по щелепі та швидко встає.

Хоче вдарити її, але Аманда кричить:

-Здаюсь!

Ереміна, навіть не дочекавшись суддю швидко спускається.

-Що таке, Ремі? -запитую я. Вона сідає на стілець, тільки тепер я бачу в її очах страх

-Фол, я не впевнена що виграю

-Сейозно? Ереміно, я чхати хотів на твою перемогу! Здайся, якщо відчуваєш небезпеку. Я не буду тебе ні в чому звинувачувати.

Даю їй пляшку з водою. Декілька хвилин ми мовчимо.

-На ринг! -кричить суддя.

-Ереміно, ти повинна здатись. Якщо він тебе вдарить, одразу ж здавайся. Добре? -запитую я

Вона мовчки встає.

-Пробач, Фол. Ні. -вона біжить що рингу

-Що? Ремі! Ні! Зачекай! Не роби цього.

Нажаль, вона вже на рингу, а охорона мене не впускає.

-Та як ти не розумієш! Ти для мене головніша ніж перемога! -кричу я. Через це всі в залі замовкли, почали перешіптуватись.

Гудман вже стояв біля Ереміни, її злякані очі бігали з одного кутка в інший.

-Чекайте! -Кричу я. -Дайте одну хвилину. -дідусь мовчки киває.

-Ереміно, дивись на мене. На мене. -вона переводить погляд на мене. -Молодець. Тепер послухай, згадай, усе що я казав у кімнаті. А саме головне, вір в себе. Ти зможеш. Нічого не бійся, я поруч.

Вона починає посміхатись, страх йде від неї, тому тепер можу сказати впевнено, цей здоровань не піде без травм.

Обоє в бойових стійках, у залі повна тиша. Гудман не нападає. Тому Ремі робить крок вперед, Гудман хоче вдарити її рукою але вона присідає. Добре, поки що все добре.

Вона б‘є його в живіт ліктем та відходить на декілька кроків.

У залі всі почали шуміти, кричати, вболівати.

Гудман підходить до Ереміни, вона наносить удари, але він набагато сильніший. Коли обоє її зап‘ястя в його міцній схватці він б‘є її головою в ніс. Ереміна падає.

-Ремі! -кричу я. -Здавайся!

Вона підіймає голову, її обличчя в крові.

-Що ж ти робиш, дівчисько. Чому не здасишся? -запитую лише одними губами. Мені боляче дивитись на це. Тому набираю Акулу:

-Ви де? —запитую я.

-Ми вже в Вашингтоні.

-Чудово. Я зараз скину данні, де я находжусь. У вас десять хвилин аби бути тут.

-Щось сталось? -знервовано запитує Акула

-Біда. Вона може постраждати.

-Ти про Ремі?

-Так.

-Скоро будемо.

Він перериває зв‘язок, я відправляю своє місцезнаходження.

-Хлопчики, вам краще пропустити мене. -звертаюсь до охоронців.

-Заборонено!

Бачу як Гудман підходить до Ремі, перевертає її. Вона повільно підіймається на ліктях. Він наставляє свій кулак до її обличчя.

-Ні!! —кричу я та знову намагаюсь вирватись.

Ереміна закриває лице руками, потім перекочується та підіймається.

-Протримайся ще трохи, будь ласка. —шепочу я.

Охоронців вже 6, я точно не впораюсь сам з цими громилами.

Гудман наносить удари на Ереміну, вона навіть не відбивається. Хлопець починає переможно посміхатись та Ереміна щось ховає на лівій руці у долоні за перчаткою. Уважно дивлюсь за її рухами. Він наносить удар за ударом.

-Відбивайся! -кричу я

Вона хапає його за шию, той починає судорожно смикатись.

Бачу диявольську усмішку на кровавому обличчі Ереміни. Вона відпускає його. Хлопець падає.

Удар.

-Здавайся! -кричить Ереміна. Ще один удар ногою. -Чуєш? -і ще один. -Я кажу здавайся! -цього разу удар по обличчі.

-Ремі! Відключи його! -кричу я перекрикуючи шум студентів. Вона повертає голову до мене, хитає нею. Що значить «ні»? Нехай покінчить з цим, тоді вона виграє, все як вона хотіла.

Гудман приходить в себе й біжить на Ереміну, яка відійшла в сторону, тому він просто нависає на канатах.

Знову зав‘язується бійка, відчайдушні удари хлопця набагато сильніші, ніж удари Ереміни. Тому він знову вдарив її по щелепі.

-Аааааа! -мій крик зривається на істерику. -Та де ж ви? Ереміно, здайся! Прошу!

Вона дивиться на мене, мовчки спльовує кров та хоче повернутись до Гудмана, але він хапає її за волосся й сильно кидає на підлогу.

Цього разу він б‘є її головою об підлогу.

-Здавайся! —кричу я. Вона знову не чує мене. Тіло починає трусити. -До чорта «Темну тінь» вони не встигнуть.

З цими словами я б‘ю охоронця, потім іншого, двоє вже на підлозі, студенти розступились, мене ж обкружляли з усіх боків охоронці. Кидаю погляд на арену.

Хлопець нахиляється над Ереміною, з його носа капає кров, щока розсічена, а на руках помітні синці. Та Ремі не здається та хапає його за волосся, тягне до себе й підіймає коліно. Його череп боляче б‘ється об її ногу. Він падає, Ереміна ж збирає сили й встає.

На мене нападає охоронець якого я не помітив, але дивним образом він опиняється на землі. Повертаюсь, і бачу Акулу:

-Привітаюсь потім. —каже він та починає перепалку з охоронцями. Також бачу Шая, Ворона, Крокодила, Бегимота, Кобру, Кита та Баклана. Вони всі наносять відчайдушні удари на охоронців.

Впоравшись з останнім, вони всі стають на коліно та схиляють голови переді мною. Це-наше привітання з головою «Темної тіні»

Студенти розступились, дідусь та Тім здивовано таращаться на мене:

-Встати! -кажу я. Всі вони покірно встають. Акуло, -він підходить до мене та дивиться в очі. -вона на рингу.

Ми дивимось туди, Гудман кричить:

-Здаюсь!

Ереміна переможно посміхається, бачу, що на ногах вона зовсім не тримається.

Швидко підіймаюсь на ринг, сильно б‘ю Гудмана, він втрачає свідомість.

Ереміна падає. Ловлю її.

-Тихо, все добре. Вперте ти дівчисько!

-Я виграла... -шепоче вона.

-Ремі! -вона заплющує очі, її тіло розслаблюється. Перевіряю пульс, він є. Підіймаю її та швидко несу до лікаря, банда за мною.

***Ремі***

Розплющую очі в світлому преміщенні. Відчуваю себе дуже добре, нічого не болить. Коли погляд концентрується і я бачу все більш чітко, помічаю хлопця, який сидить поруч.