Промінчик сонця в холодне серце

29 Глава Тепер під захистом

Після розмови з дідусем, про те, що Ереміна його онука, він сказав, що на змаганнях буду я. Він не може допустити, аби її знову побили. Весь цей час, доки вона лежала без свідомості, мені здавалось, що я втратив її. Тепер я можу точно сказати, що кохаю Ереміну. Я це зрозумів, коли не міг захистити від Гудмана. Я сам обрав її для змагань. Я винен у цьому. Вже минуло два нижні, лише недавно її відімкнули від снодійного. Йду до кімнати. Мені приходить смс від Акули «отямилась» починаю посміхатись та біжу до машини. Заїжджаю до торгового центру та купляю великого рожевого ведмедя, в чотири рази більшого, ніж я.

В горем навпіл засовую його до машини. На телефон знову прийшло смс «Вона збожеволіла. Плаче, кричить що хтось її покинув.»

Швидко пишу «Чекайте. Скоро буду. Ні в якому разі не дайте їй вийти з кімнати»

Через 10 хвилин я вже був у лікарні, йду по коридору й чую істеричний крик. Він настільки сильний, що голос дівчини зривається й хрипне.

-Фол. Будь ласка. Врятуй мене! -розумію що цей жалісливий крик, це стан Ереміни. Підбігаю до палати та відчиняю двері. «Темна тінь» мовчки спостерігає за тим, як два придурка зв‘язали рукава лікарняної сорочки за спиною Ремі.

-Що ви робите? Негайно відійшли! А ви, чому не захистили її? -звертаюсь до всіх присутніх.

-Фооол! Допоможи... -плачучи звертається до мене мій промінчик.

-Дракон, пробач, але поки що це не входить в наші обов‘язки. Вона не під твоїм захистом. -тихо каже Шай.

Знімаю светр та повертаюсь до всіх них спиною. Два дні тому, коли Ереміні перестали вводити снодійне я набив її ім‘я в себе на спині.

Одягаю светр та підходжу до Ереміни, її очі розгублено блукають по мому тілі. Відштовхую охоронців психічно хворих людей від Ереміни, які стояли, не розуміючи що їм робити.

-Заберіть їх. -кажу я та починаю розв‘язувати рукава. Вони швидко виштовхують охорону з кімнати.

-Фол! Вона покинула мееенее. Мені погано, дуже погано. Я знову хочу снодійного. Прошу...

Від її благань серце зжимається. Одягаю рукава та її тендітні ручки й помічаю крапельки крові на руці.

-Це що таке? За чим ви дивились? -кричу я.

-Пробачте. - Вибачається Крокодил.

-Ви-«Темна тінь» найлютіші створіння на цій землі. Ви ніколи не зраджуєте своїх та захищаєте обраних! За місяці моєї відсутності все змінилось! Все!

-Дракон, я... -починає Акула

-Ти! -перебиваю його я. Ложу Ереміну, легенько вкриваю ковдрою й повертаюсь по Акули. -Що я тобі сказав перед тим як покинув банду?

-Дивитись за ними, не послаблювати хватки, жорстоко з ними поводитись за маленьку провину. -опустивши очі вниз каже Акула.

-А ти що зробив?

-Не звертав на них увагу. Сподівався, що самі виправляться. Я готовий нести покарання.

-І понесеш, не сумнівайся. Від сьогоднішнього дня, у мене немає правої руки! Акула тепер просто бандит! На рівні з вами! В Лондон ми не повернемось! Негайно переправити усіх бандитів до Америки. Негайно! Цим займеться Кобра.

Вони збирались піти після моєї паузи.

-Куди? Я дозволяв? -кричу я. -Ви ніколи більше й кроку без мого дозволу не зробите! Хто не хоче підкорятись, той втратить не тільки честь, а й найрідніше-людину в серці. Коли «Темна тінь» буде в Америці, всі будуть чекати мене на одному коліні в домі, який я вже купив. Місця вистачить на всіх.

-Пробач, Драконе, та чи не почулось мені. З дороги, всі бандити будуть в шеренгі, чекати тебе на одному коліні?!-перепитує Кобра

-Так! Я встановлю нові правила за якими ми будемо жити.

-А закони? -запитує Бегимот.

-Що «закони»?

-П‘ять головних законів зміниться?

-Ні! Лише правила. Якщо ви будете притримуватись їх, то будете жити в достатку та в повазі. Якщо ні-не тільки помрете, перед цим я знищу дорогих вам людей. -Баклан сковтує. Дивлюсь на Ереміну, вона навіть не звертає на нас увагу. Хочу продовжити розмову, але розумію, що їй треба відпочинок. -Ви можете бути вільні. Акулу покараю пізніше.

Всі бандити вийшли. Повертаюсь до Ереміни, лягаю поруч та обіймаю. Вона легенько «залазить» на мене, ставить свої ніжки до моїх, ручками обіймає плечі, я її за талію. Голівку вона поставила мені на груди. Беру ковдру й вкриваю нас.

-Чому? -хрипло запитує вона

-Що «чому»?

-Чому вона поїхала? Чому моє їм‘я тепер набите на твоїй спині? Чому я дві неділі була під снодійним?

-Почнемо з першого, я не знаю хто вона.

-Моллі. Вона залишила лист й поїхала до Європи разом з Бенні. -вона починає плакати.

-Ереміно, не плач. Впевнений, вона повернеться. Просто дає час усвідомити усе як тобі, так і собі. Друге питання, тому що ти дорога для мене. Я... я тебе... чому ж так важко.

Вона підіймає голівку й дивиться мені в очі.

-Що «ти мене»?

-Я тебе хочу захистити. -кажу зовсім не те, що мав.

-Бандити, не найкращий спосіб для захисту. Та й вони досить милі.

-Тобі здається. І милі вони лише для тебе та для мене. Для інших вони справжні дияволи. Третє запитання, я не хотів, щоб тобі було боляче. Доки тіло оговтається, доки пройде біль, доки зійдуть синці, мине не один день. Тому, коли я побачив що на твої щічки почав повертатись рум‘янець, сказав відключити від снодійного.

Вона перериває наш зоровий контакт й ложить свою голову мені на груди.

-Фол. -слабо звертається до мене

-Що?

-Я додому хочу.

-Не можна, сонце, почекай ще трішки. Я обіцяю, завтра ми поїдемо до коледжу. Але перед цим оберемо тобі сукню на бал.

-Який бал? -здивовується Ереміна.

-Ти забула, що «Королева університету» триває?

-Чорт! Фол! Забула. -вона знову підіймає голову.

-Коли оберуть Королеву й Короля, між ними виконується повільний танець. Потім буде бал, де всі студенти зможуть на одну ніч, наче Попелюшка, увійти в світ прекрасного. -кажу я

-Ти так казково розповідаєш. -Ереміна починає посміхатись. -Яку ти любиш фантастичну книгу?

-Що?

-Ти чув.

-Так, чув. Але не сильно зрозумів, до чого тут це. Гаррі Поттер. Люблю Гаррі Поттера.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше