Протилежності

ІІІ Розділ 1 Глава 1998 рік

Перший курс пролетів неначе мить…

Хлопці, як і планували, поступили в університет імені І.Франка на ті факультети, куди й мріяли. Вони вчилися в різних корпусах, тому бачилися рідко. Інколи навіть на вихідних не мали часу зустрітися через своє навчання.

Ростислава обрали старостою групи, адже був відповідальним та серйозним хлопцем, тому, окрім навчання, він виконував й організаційні питання по навчальному процесі своєї групи. З’явилося багато нових друзів та шанувальниць. В університеті багато гарних дівчат. Звичайно, вони звертали на нього увагу, фліртували з ним і Ростик також проявляв зацікавленість. Він почав зустрічатися з Галею, студенткою з паралельної групи. Дівчина була симпатичною і мала веселу вдачу, постійно ходила по клубах і дискотеках й кокетувати до інших хлопців. Ростик не завжди мав час та бажання на постійні гулянки та й розкута поведінка Галі йому не подобалась, тому між ними не раз виникали через це суперечки.

Ростислав помітив, що дедалі більше думає про спокійну та скромну Ліду. Згадує її ніжний голос і веселий сміх, їхні розмови тої літньої ночі та саме більше згадує їхні палкі поцілунки… Ростик зрозумів, що вона посіла особливе місце в його серці і палкі ночі, проведені з Галею, ніяк не могли стерти образ Ліди, що міцно засів у його голові…

Ростик вирішив, що досить мучити себе й Галину й після трьох місяців зустрічань вони по спільній згоді розійшлися.

Влад залишився в своєму репертуарі й не пропускав жодної дівчини, що бодай трохи йому подобалась. Він був любимчиком усіх викладачів та душею компанії. Та, не зважаючи на своє розгульне життя, хлопець наполегливо вчився, адже хотів стати кваліфікованим фахівцем своєї справи.

Перший курс хлопці закінчили на відмінно. Влітку вони з своїми сім’ями їздили в Карпати. Аня була в захваті, адже Карпати улітку зовсім інші, ніж зимою. Вони купалися у гірській річці, їздили на водоспад Гук, лазили по скелях Довбуша та, найголовніше, піднялися на Говерлу.

****

Ось вже й промайнуло пів другого курсу. Прийшли довгождані зимові канікули. Два тижні свободи від навчання! Позаду залишились пари, семінари та сесія. Хлопці добре вчилися, тому багато заліків отримали «автоматом». І ось, з чистою душею, вони домовились зустрітись в кафе не далеко від їх будинків. Ростислав попивав каву, коли прийшов Влад.

 - Привіт, друже! – поздоровкався Влад. – Як сесія?

 - На відмінно, а в тебе?

 - Також. Тепер хоч відпочинемо…

 - Так… - задумливо погодився Ростик. – Як будемо зустрічати Новий рік?

 - До мене дзвонив Ігорко Леськів, кличе всіх наших до себе на дачу. Ми ж так і не зустрілися минулого року.

 - О-о-о! Чудова ідея! – зрадів Ростик. – І що, всі наші будуть?

 - Ще не знаю. Хто дуже далеко, то навряд чи приїде. У декого інші плани. Але знаю, що одна цікава тобі особа буде точно, – хитро прищурився Влад.

Ростик нічого не відповів, лише задоволено посміхнувся.

 - Ти так і не розказав, що тоді між вами було? – спитав Влад.

 - Нічого не було, я ж тобі казав, що не хочу її обнадіювати.

 - Пройшло півтора року, може в неї щось і змінилося, – знизав плечима Влад.

 - Можливо…, - сумно промовив друг.

Могло змінитись усе. Може вона забула його та покохала іншого, адже Ростик тоді дав чітко зрозуміти, що в них не має спільного майбутнього. Тепер він сто раз жалкував про сказані тоді слова. А як подумав, що вона цілує, обіймає та проводить ночі з кимось іншим, то аж скипів від ревнощів. Але, можливо, вона не забула про нього і надія ще є… Скоро він все дізнається…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше