Протилежності

3 Глава Весна - Літо 2000

 

Наближались довгождані літні канікули. Аня з відзнакою закінчила третій клас. Ростик з Владом ще мали доздати свої сесії. Приготування до весілля йшло повним ходом. Вже замовили музику, фото-відеозйомку й ресторан. Весілля планувалось десь на п’ятдесят осіб, тому вибрали невеличкий затишний ресторанчик з літньою терасою.

Ліда разом з Анею та своєю подругою Юлею обрала собі весільний наряд. Сліпучо-біла, не надто пишна, сукня з корсетом, фата трохи нижче плечей, білі рукавички та туфельки на зручних підборах. Аня була в захваті, коли побачила Ліду на примірці у весільному салоні, адже вона була схожою на принцесу з казки. Наречена залишилась дуже задоволена вибором свого наряду.

Ліда мала також ще здати два екзамени, щоб завершити третій курс, проте всі її думки були про майбутнє весілля. Дівчина вже обрала собі весільних дружок Юлю, подругу дитинства та Віку, подругу з університету. Юля мала бути дружкою Влада, а Віка – Саші, друга Ростика з університету.

Знаючи про розгульну вдачу Влада, Ліда наперед повідомила Юлю про можливі залицяння та приставання, щоб потім уникнути різних непорозумінь.

Ще одним важливим завданням для Ліди було день народження Ростика, йому має виповнитись двадцять років. Дівчина ніяк не могла вирішити, що йому подарувати. Вона обходила багато крамниць з подарунками, магазинів одягу, ювелірних салонів, але так і не знайшла того, що припало б їй до душі.

І ось одного разу, повертаючись додому, Ліда проходила повз вернісаж. Розмаїття картин, вишиванок, різної біжутерії та прикрас просто вражало. Дівчина вирішила пройтися рядами та поглянути на різні цікавинки. Її увагу привернув старий сивий художник, що просто неба малював прекрасний вуличний пейзаж. Його картини зачаровували своєю витонченістю та вмінням передати красу простих речей.

Помітивши зацікавленість Ліди, чоловік запитав:

 - Щось бажаєте придбати, панянко?

 - Можливо… - розгубилась вона.

 - Вам потрібна картина собі, чи на подарунок? – запитав художник.

 - На подарунок майбутньому чоловікові.

 - О-о-о, то панна виходить заміж, вітаю.

 - Дякую, – усміхнулась Ліда.

Художник пильно оглянув її, наче щось роздумуючи, й сказав:

 - Якщо панна, звичайно, захоче, то можу намалювати ваш спільний портрет, але для того мені потрібна ваша спільна з чоловіком фотографія.

 - Наш портрет? – здивувалась дівчина. – Та це просто чудова ідея! – зраділа вона. – А скільки вам потрібно часу, щоб це зробити?

 - За тиждень портрет буде готовий, – відповів майстер.

 - Гаразд. Я вам завтра принесу фотографію, добре?

 - Звичайно, до зустрічі, панно…

 - Ліда... Мене звати Ліда, – сказала дівчина. – До побачення!

Ліда швиденько забігла в свою кімнату й почала розглядати їхні з Ростиком спільні фотографії. Вона перебирала їх одна за одною, поки не натрапила на ту, де вони сиділи разом біля Новорічної ялинки на дачі в Ігоря. Саме в цю Новорічну ніч для них усе змінилося й зародилось їхнє спільне майбутнє. В цю ніч вона вперше пізнала чоловіка…

Їх сфотографував Влад, коли всі вже збирались їхати по домівках. Щасливі та закохані, вони дивились в об’єктив. Ліда посміхнулась, пригадавши ті часи й вирішила, що саме це фото завтра занесе художнику.

****

Тижні швидко промайнули і ось настав день народження Ростислава. Хлопці,не порушуючи традиції, вирішили святкувати свої дні народження разом. Замовили невеличке кафе та покликали самих рідних та близьких.

Влад вже встиг закрутити роман з майбутньою дружкою. Незважаючи на попередження Ліди, Юля повелася на чари темно-карих очей.

За святковим столом зібрались Кульчицькі, Артимовські, Ліда з Катериною Василівною, Юля, Саша та ще декілька спільних друзів Ростика та Влада.

Ліда ще з самого ранку подарувала коханому свій подарунок. Портрет вийшов просто неймовірним. Художник з точністю зобразив обличчя й передав емоції та почуття закоханих. Ростику дуже сподобався подарунок.

 - Ми його почепимо в нашій спальні, – цілуючи Ліду, сказав хлопець, – щоб він завжди нагадував нам цей щасливий Новий рік.

Під вечір заграла музика. Молодь пішла танцювати, а старше покоління обговорювало майбутнє весілля.

 - Хоч би з погодою пощастило, – сказала Надія.

 - Все буде добре, не хвилюйся, – заспокоїв її чоловік.

 - Нам ще потрібно буде докупити шампанського, – промовила Катерина.

 - Так, я вже замовив, – попередив Роман.

 - Романе, мені якось незручно, що займаєтесь приготуванням весілля, – знітилася Катя.

 - Не переймайся, – усміхнулась Надя. – Артимовські нам, як рідні, тому сприймай все, як належне.

Олена з самого початку, як дізналася, що Ростик одружується, попередила, що випивку на весілля похресника забезпечить. «І це не обговорюється!», -категорично заявила вона.

Гості розійшлися близько першої ночі. Всі залишились задоволеними. Ліда з Ростиком не відходили одне від одного та не пропускали жодного танцю. Влад на повну розважався з Юлею. Свати та Артимовські обговорили останні деталі весілля. Аня, будучи самою молодшою, також натанцювалась, наслухалась розмов старших та наговорилась з Лідою, адже вони за цей час стали справжніми подружками, не зважаючи на різницю у віці.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше