Глава 11

Після весілля я ніби літала в небі, адже моє життя перетворилося на справжню казку. Це було так неймовірно, і здавалося якимось чудесним сном, а я так боялась прокинутися. Поряд був неймовірний чоловік, який зараз отримав одразу дві родини. Мої батьки стали для нього ніби рідними, і я їх розуміла, адже вони завжди хотіли сина. А тепер в них він є. Ми нарешті стали справжньою сім'єю, і я навіть не згадувала про те, що двадцять чотири роки до того їх не було в моєму житті. Однак це не все, адже Денис нарешті повністю налагодив стосунки з татом та його родиною. Вони стільки часу втратили на порожні образи, проте тепер є можливість, аби все все виправити. Каріна навіть кілька разів залишалася в нас, адже дівчинці дуже подобався Київ. Хоча вона і жила неподалік від міста, та її завжди приваблював цей міський рух. Наскільки я знаю, наступного року вона збирається вступати в Київський фінансово-правовий коледж. І Денис вже пообіцяв, що допоможе сестрі зі вступом. Дівчинка марить юридичною справою. І я настільки була рада, що нарешті в нас все налагодилося. Друзі теж постійно знаходили хоч якийсь час, аби ми всі разом відпочили. І хоч у кожного тепер свої родини, та ми все ще були досить близькі. Я ж далі працювала в фірмі, а от Денис почав допомагати батькові в родинному бізнесі, який потім перейде до нього. Каріна ж зовсім не хотіла цим займатися, тому, як сказав Роман Леонідович, син його єдина надія. А я розуміла, що все ж рано чи пізно батьківський бізнес так само дістанеться мені. І я вже була навіть не проти. "Радісей" дав мені зрозуміти, що батько був правий, і в мене талант до архітектури.                                                                                            

Все було б добре, якби в нас нарешті вдалося з дітьми. Я буквально мріяла про малюка, що називатиме мене мамою. Він буде схожий на Дениса, але з моїм характером. І байдуже хлопчик це чи дівчинка. Я стільки часу намагалася завагітніти, навіть у лікарів кілька разів була. Проте вони не бачили абсолютно ніякої проблеми, нам просто потрібно намагатися і чекати. Це вже стало якимось нашим правилом. Та з кожним тестом я все більше зневірилася. Мрія танула буквально на очах. Невже мені так і не суджено стати матір'ю? В моїх подруг вже є діти, і вони зараз щасливі матусі. А от в мене... Я вже навіть не сподівалася завагітніти. В нас з Денисом навіть виникали думки взяти дитину з дитячого будинку, якій ми подаруємо родину. Я сама росла в інтернаті, і знаю як там дітям важко без батьківської підтримки. Тому це залишався єдиний варіант. Ми вже навіть планували це. І коли вже всіляка надія померла, сталося справжнє диво. В той день я зробила тест, і він нарешті показав дві смужки. Я дивилась на нього та досі не могла повірити. Ні, це точно якийсь сон. А значить я скоро прокинуся. Та мені не хотілося цього робити. Це було настільки неймовірно, що я не одразу усвідомила це. Довелося зробити ще два тести, і результат абсолютно не змінився. Дві смужки означали щастя, яке ми так довго прагнули отримати. Якраз в цей момент у ванну кімнату увійшов Денис. Повільно він перевів очі на те, що в моїх руках. Суміш радості та недовіри проскочила в його очах. Ще б, я сама досі не могла повірити в те, що сталося. Однак це ще може ж бути не точно. Я вже уявляла, як це буде боляче. Тому ми вже обидва навіть не сподівалися, адже занадто часто таке могло опинитися не правильно.                                                                                                                                             

- Це те, що я думаю? - обережно спитав він. - Невже в нас справді вийшло?                                    

- Я не знаю, потрібно сходити до лікаря. - шоковано відповіла я. - Я боюся повірити, що справді можу бути вагітною. Це все так неочікувано, адже я навіть не сподівалась.                                                  

Я розуміла, що і в нього приблизно такі ж емоції. Ми в цьому були досить схожі. Денис хотів стати батьком дуже сильно. Я бачила, як він грався з дітьми наших друзів, і могла лише уявити, як він буде любити нашого малюка. Він стане просто найкращим другом та татом для нашої дитини. Навіть якщо все ж в нас не вийшло, і ми візьмемо дитину з інтернату. Чоловік зателефонував до мого лікаря та домовився про зустріч. Ми хотіли вже сьогодні дізнатися результат, адже така новина тримала нас у напрузі. Все ж був дуже великий шанс, що тест помилився. Я ж швидко зібралася, намагаючись думати зовсім про щось інше. По ідеї, якби в середині мене було маленьке життя, я б мала якось відчути це. Проте абсолютно нічого не було. Дуже боляче було б знову розчаруватися, тому я навіть не хотіла вже й сподіватися. Можна було б спитати в Ані, як вона це відчувала, коли була вагітна, а потім порівняти. Та я не хотіла давати надію своїм друзям. За пів години ми опинилися в лікарні, і цього разу огляд був занадто довгим. Я вже втомилася від того, що мене постійно оглядали. Мене навіть відправили на УЗД, адже в лікаря виникли якісь питання. Навіть боялася щось питати, адже лікар не зронив ні слова. Невже там щось погане? А може в мене є якась хвороба? Я ж читала, що таке буває, і при деяких захворюваннях тест може показати дві смужки. Я бачила, що і Денис дуже боявся цього, тому коли ми присіли навпроти лікаря, чоловік міцно взяв мене за руку. Його підтримка давала мені сил, і я була впевнена, що ми впораємося з будь-якою проблемою. Ми вдвох, а це найголовніше. Я вже була готова до будь-якого вердикту, крім цього.                                                                                                         

- Вероніко Сергіївно, я вас вітаю. І вас теж, Денисе Романовичу. Я знаю, що ви досить довго цього хотіли. Тому у вас справді привід для свята. - посміхнувся він. - У вас буде дитина. Термін вже четвертий тиждень. Я вам випишу певний курс вітамінів, а ще направлення на обстеження. З малюком все добре, але маємо все добре перевірити.