Prozora

З думок відкритих тобі.

Вплітаю у вінок проміння сонця,
Ромашки, спогади,твою любов.
Так добре,що усе , що не збулося,
Забулося і не бентежить мене знов.
Так добре,що тебе я відпустила ,
Відкрила двері для нового сну.
Як тяжко відрізнити дух від тіла,
Не сплутати з свободою стіну.
Вінок носитиму я той до скону-
Така вже доля кожного із нас.
Ми живемо від заходу до сходу
Під ліхтарем минулого,що ще не згас.

Єсенія Готьє

Подобається

#2641 в Молодіжна проза
#3607 в Різне
#956 в Поезія

У тексті є: поезія, коротка проза, щирість

Відредаговано: 26.06.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись