6. Жанна

"Для того, хто сам не вільний, не вільні й інші".

~•~ Георг Вільгельм Фрідріх Гегель

Він погодився на її умови. Відповідно до контракту, вона мала забезпечити його новим житлом, машиною і відправити на лікування його маму. Він в свою чергу, мав виконувати усі її забаганки в будь-який час 24/7, в межах розумного звичайно. Спати з ним, та ну, мені точно ніколи цього не захочеться. Я ненавиджу його і хочу помститися за приниження. Він згадає і пошкодує про ту ситуацію 10 років тому, я це влаштую. І навіть якщо він приповзе на колінах вибачатися, я йому ніколи не пробачу...

- Аня, зайди будь-ласка в мій кабінет! - суворим голосом наказала вона.

- Так, Жанна Романівна! - секретарка відповіла зляканим голосом.

- Аня, що там з моїм розкладом на цей тиждень?

- Завтра відео-конференція, а в середу ви маєте летіти в Париж на підписання контракту. І ще, телефонувала ваша мама і хотіла зустрітися в четвер в ресторані, коли ви матимете час.

- По якому питанню? Я їду в Париж у відрядження, а не по ресторанах ходити!

- Вона нічого не сказала, з якого приводу зустріч. Просто сказала, що хоче зустрітися з вами.

- І що ти їй сказала?

- Сказала, що ви їй передзвоните і дасьте відповідь, особисто.

- Молодець! Я й не особливо хочу з нею бачитися, але згодом побачимо.

- Я вже забронювала вам номер в готелі "Le Paris" і квиток на авіарейс на завтра.

- Добре. Але забронюй ще один квиток на Савченка Тимура. Він їде зі мною.

- Так? А він в курсі?

- Ще ні, але я йому сама повідомлю. У нього не буде вибору! Знайди його номер.

- Добре. - секретарка виглядала здивованою від такої заяви начальниці. - А якщо не буде квитків в бізнес-класі?

- Тоді візьми йому в економ класі! - вона єхидно посміхнулася. - У будь-якому випадку він їде зі мною. Шарль має познайомитися з нашою головною моделлю, що представлятиме наші парфуми.

- Зрозуміла. То я вже піду? - по її вигляду було видно, що вона хоче чим по-швидше піти.

- Так... Але, ні... Що там з орендою квартири для Тимура?

- Вже організувала. Завтра можна підписати контракт і в'їхати. Щодо санаторію для його мами, то вона може до кінця тижня вже переміститися в нього на лікування.

- Анічка, ти просто розумниця! Люблю, коли добре виконують свою роботу! А тепер можеш йти. - вона підморгнула їй.

- Добре, я вже піду працювати! - вона розвернулася на каблуках і швидко вийшла з кабінету.

Жанні треба було швидко придумати, що робити з батьком, адже його одруження аж ніяк не входило в її плани. Вона розуміла, що таке може статися, але аж ніяк не з людиною, яку вона терпіти не могла. Її тато не може одружитися з тим стервом Мілою, яка йому в доньки годиться. Треба щось придумати, щоб завадити йому це зробити. Але, про це вона подумає завтра, зараз їй потрібно подзвонити матері. Після довгих гудків її мама нарешті взяла слухавку:

- Алло.

- Привіт, мамо.

- Привіт, доню. Як у тебе справи?

- Все нормально. - неохоче відповіла вона.

- Доню, я б хотіла з тобою зустрітися, коли ти будеш в Парижі. Ти не проти повечеряти зі мною в четвер?

- Не знаю, можливо у мене будуть справи.

- Минулого разу, ти говорила те саме. Я хотіла з тобою поговорити, а то ми з тобою 100 років не бачилися.

- Мам, я не знаю, бо їду в Париж по роботі. Спробую знайти для тебе час, але не обіцяю.

- Але ж, доню. Ми і так рідко бачимося. Невже, ти не можеш приділити годину свого часу для своєї матусі?

- Я постараюся, але не обіцяю...

- Ти ще досі на мене ображаєшся?

- Ні, вже забула...

- Ну добре, як знаєш... - сказала ображеним голосом її мама. - Як там батько? Чула він знову планує одружитися. І хто його обраниця на цей раз?

- Мамо, я не хочу про неї говорити. Добре, я знайду для тебе час, повечеряємо якось! - роздратованим тоном сказала вона. Ця розмова починала її дратувати.

- Ну добре, як хочеш... - фиркнула її мама.

- Добре, мамо. Я маю вже йти, у мене купа справ! - вона хотіла по-швидше завершити цю безглузду розмову.

- Добре, бувай!

- Бувай, мамо! Буду в Парижі, то зателефоную тобі.

- Ок.

Жанна кинула роздратовано слухавку. Знову її мати подзвонила не просто так. Вона хотіла дізнатися новини про батька. Невже не можна подзвонити йому і запитати все особисто. Це так дратувало Жанну. Якби її мати сумувала за нею, то б телефонувала частіше і просто так, а не щоб вивідати інформацію.

- Аня, що там з номером Тимура? - вона знову набрала секретарку.

- Вже несу, Жанна Романівна.

- Ок, давай швидше. Він має хоча б встигнути спакувати валізу, до завтрішнього вечора.

- Вже біжу!

Через кілька хвилин секретарка принесла номер Тимура і повідомила Жанні, що вже забронювала йому квиток в бізнес-класі, якраз останній. Потім вона пішла далі працювати на своєму робочому місці. Вони з подругами точно будуть обговорювати її в чаті, треба буде пізніше зайти і почитати. А Жанна навіть трохи засмутилася, що не вдасться познущатися з Тимура в економ-класі. Але, хай буде, як є. Треба ще йому зателефонувати і зробити сюрприз, адже він точно аж ніяк не очікув, що завтра летить в Париж. Добре, що хоч закордонний паспорт у нього є. І вона набрала його:

- Доброго дня, Тимуре. Це Жанна Романівна. Телефоную, щоб повідомити тобі, що ти вже завтра можеш переїжджати на нову квартиру.

- Доброго дня. А можна не завтра, а в п'ятницю? Завтра маю деякі справи.

- Ні, завтра! І ще одне, твоя мама може до кінця тижня переїхати в санаторій, я вже про все домовилася.

- Щиро подяка від моєї мами! Щодо мене, то я не можу переїхати завтра, в мене є справи. І спочатку я хочу перевезти маму у санаторій.

- Я сказала, ні! Ти що не почув? Тільки завтра, і бажано зранку! А інших справ в тебе, аж ніяк не може бути! Ми завтра в ночі вилітаємо в Париж!

- Тобто, в Париж? Але мені ніхто нічого не повідомляв! - його голос звучав обурено.