П'єски-гуморески

Дідусі та онуки

Дідусь та Онук розмовляють про життя та застосування технічних пристроїв. Дідусь утруднюється у використанні електронних гаджетів.

Дійові особи:

ДІДУСЬ 1 у першій сцені – він же ОНУК 2 у другій сцені.

ОНУК 1 у першій сцені – він же ДІДУСЬ 2 у другій сцені.

ДідТаОнук1

С ц е н а  1.  Н а ш і  д н і.

ДІДУСЬ 1 (горбиться). Слухай, онучку. А як там у тебе справи у школі? (Кашляє.) Ти встигаєш вчити уроки? По всім предметам?

ОНУК 1 (легковажно крутить у руці мобільний телефон). Так, звичайно. А що там важкого? Слухай, запам'ятовуй, що кажуть. Ось і всі справи. У мене із цим проблем немає. Пам'ять гарна. Я навчаюся старанно. Тато обіцяв купити мені планшет, якщо закінчу чверть без трійок.

ДІДУСЬ 1 (здивовано). Планшет? Це що таке?

ОНУК 1. Ну, це такий маленький ноутбук. Або великий смартфон.

ДІДУСЬ 1 (розгублено). А… так… тепер стало зрозуміло.

ОНУК 1. А якщо ти, дідусю, хочеш дізнатися про мою успішність, то можеш зателефонувати до Марії Іванівни. Це наша класна. Ось номер її мобілки.

ДІДУСЬ 1. Мобілки? Ось із цими мобілками у мене якраз існує деяка неузгодженість. (Убік.) Я синові ледве можу додзвонитися. Не те що вчительці. (Витягає з кишені та крутить у руках мобільний телефон старої моделі, тримаючи його вгору ногами.) Важка ця справа для мене, дзвонити по мобілці. Увесь час забуваю, як там номер набирати. (Вдивляється в табло.) Чи цифри дрібні, чи пам'яті вже зовсім немає.

ОНУК 1. Ну, дідусю, можна ще переглянути мої оцінки в Інтернеті на сайті школи. Це не важко.

ДІДУСЬ 1. Так… а як це?

ОНУК 1. Так, там це… все просто. Треба в пошуковій системі, в Гуглі, набрати… ну, або в браузері набрати адресу «Наша школа, точка УА», і все. Ну, або в татовому електронному поштовику скопіювати активне посилання і перенести його до браузера. Відкрити. Там і побачиш мої оцінки. Це не важко.

ДІДУСЬ 1 (зовсім розгублено). А… ось тепер мені все зовсім стало ясно. Браузер, кажеш? Доведеться онукові на слово повірити. Нехай уже якось сам навчається.

ОНУК 1. Та ти, діду, не парся. Там у мене в школі все о'кей, чікі-пікі, нормальок.

ДІДУСЬ 1. Ну-ну, нормальок... вірю...

ДідТаОнук2

С ц е н а  2.  Ч е р е з  б а г а т о  р о к і в.

Вже постарілий онук, своєю чергою ставши дідом, утруднюється у використанні вже інших технічних пристроїв зі своїм онуком. Перший дідусь перетворюється на другого онука. А перший онук перетворюється на другого дідуся. Взаємна зміна образу – через згорблену позу та тембр голосу.

ДІДУСЬ 2. Онучку, ну, ти хоч розкажи дідусеві, як там у тебе справи в школі? Чи добре вчишся? Чи встигаєш? Чи з усіх предметів?

ВНУК 2. Так, дідусю. Усе класно. Нормальок. Чики-піки.

ДІДУСЬ 2. А… це добре. Чикі-пікі – це добре.

ОНУК 2. А пам'ятаєш, діду, ти обіцяв мене зводити до справжнього зоопарку? Якщо я добре вчитимуся. А? (Мрійливо.) Адже ти розповідав, що там є справжні живі тварини!

ДІДУСЬ 2 (задумливо). Так, пам'ятаю. Обіцяв. Пригадую, що тварини там були. Щоправда, не зовсім пам'ятаю, де був сам зоопарк... пам'яті зовсім нема.

ОНУК 2. Ну, то що? Діду! Летимо до зоопарку? Можливо, вдасться покататися на живому слоні! А? Давай, до Африки, до савани. Летимо! Мені ж самому поки що не можна, лише з дорослими.

ДІДУСЬ 2. Так, летимо. Тільки я погано пам'ятаю, як користуватися цією штукою. (Виймає з іншої кишені ще один прилад.)

ОНУК 2. Якою штукою? Антигравітатором, чи що? Отакої... це ж так просто.

ДІДУСЬ 2. Та я б не сказав, що так просто… (Крутить у руках прилад.)

ОНУК 2. Діду, ну ось же! Тут треба ввести програму перельоту, задати координати точки приземлення і натиснути зелену кнопку Старт. От і все!

ДІДУСЬ 2 (спантеличено). Так-так, задати координати… натиснути кнопку… Минулого разу ось з твоїм татом хотіли злітати на риболовлю, задали координати, я натиснув кнопку. І обидва замість теплого гірського озера з фореллю опинилися в Антарктиді з пінгвінами. На крижині, у шортах та з вудками. Добре, хоч швидко виправили помилку, не встигли замерзнути. Ці антигравітатори такі прилади незрозумілі! Хто їх тільки вигадав? Таке складне керування. (Вдивляється у табло.) Взагалі зрозуміти неможливо. Я тільки зелену кнопку розібрати й можу! І цифри якісь дрібні.

ОНУК 2 (сумно). Так, дідусю… катання на слоні явно відкладається. А то, можливо, ми замість Африки опинимося на північному полюсі.

ДІДУСЬ 2. Ну, онуче, не все ж так сумно.

ОНУК 2. Так-так, не все... А ще моя вчителька з історії хотіла дізнатися у тебе, як ви свого часу вирішували проблему взаєморозуміння поколінь. Я хотів тебе попросити поговорити з нею… за допомогою дальнього об'ємного психозв'язку. Та бачу, що не варто…

* * *

У дизайні обкладинки книги та як ілюстрації були використані фотографії із сайту CANVA, авторський малюнок Банкомат Правди та авторське фото Долар.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше