Пташине серце

Глава 6. Вино і танці

Недільний ранок здався Духмяні найкращим подарунком за останній час. Будильник не дзвенів о шостій ранку, сонце світило, як навіжене, крізь прозоро-бузкову фіранку, якою було завішане вікно у кімнаті. Аля тихо сопіла, навіть не збираючись прокидатися. 
Яна заварила собі чаю, дістала недочитану книгу «Капітан Смуток» Сергія Мартинюка і занурилась у історію двох парубків, що об’їздили Україну. Вона якраз була на главі про Одесу. Телефон мовчав, тому що Яна перед сном вимкнула на ньому інтернет, тому зранку була змога насолодитися тишею і спокоєм. 
Коли Духмяна пішла умиватися, то помітила, що у гуртожитку незвично тихо – це тому що всі поїхали додому. Яна ж не спішила навідуватися у рідне місто, хоч і сумувала за мамою, з якою вони зрідка перекидувались короткими повідомленнями в телеграмі. 
В той момент коли рука все ж таки потягнулась до смартфону – Яна почула хриплий голос подруги, яка вже напівсиділа на ліжку і сонно роздивлялась навкруги. Волосся в неї стирчало у всі боки, а на щоці виднілися відбитки подушки від довгого солодкого сну. 
-    Зробиш ще чаю, а я поки під умиюсь, - пробурмотіла Аля, встаючи з ліжка і натягуючи на себе синій махровий халат. 
-    Звичайно, - Яна тут же підійшла до чайника, забувши за телефон. Води в ньому було небагато, тож прийшлося іти на кухню і набирати. Коли вони вже знову куплять нормальної води, щоб не пити цю гидоту з крана? 
Поки Яна набирала воду, то встигла навіть потеревенити з якоюсь дівчиною, що варила якийсь суп. Пахло чудово, проте Яна не дуже полюбила гуртожитську кухню, тому готувати тут щось було для неї пекельною справою. За цей час Аля вже повернулась до кімнати і дівчата всілися пити чай. 
-    Треба зганяти в магазин за нормальною водою, - винесла вердикт Аліна, куштуючи ерл грей. – І ще прикупити сосисок. Страх як хочу сосисок!
-    Тоді допиваємо, вдягаємось і на вулицю, - Яна вже обдумувала, що ще треба купити. – Тим паче там така гарна погода. 
Швидко поснідавши одним-єдиним чаєм дівчата нашвидкоруч одяглись і рушили у магазин. Яна навіть не взяла з собою телефон, бо залишалось лише три проценти заряду. Подруги йшли наспівуючи якусь пісню і спостерігаючи за хлопцями, що грали у футбол. Одним із них був Богдан. Він помахав дівчатам і повернувся до гри. Яна трохи зашарілась, а Аліна взагалі почервоніла, як рак. Він ніколи не вітався з нею на людях. 
У «Сільпо» кожна зі своїми думками подруги розійшлись у різні сторони, вибираючи потрібні їм продукти. Врешті решт Духмяна через десять хвилин вже стояла на вулиці з бутлем води, буханкою хліба і плавленим сиром, сподіваючись на смачний сніданок. Аля затрималась на довше, бо вибирала собі салат у відділі готової їжі, а потім ще теревенила зі знайомим касиром. Духмяна встигла за цей час покурити і погладити кота, що ніжився на сонечку. 
Аля вийшла з магазину з великим пакетом і бутлем води. Дівчата побачивши одна одну гучно зареготали, бо забули домовитись хто з них купить воду. Таким чином, тепер вони зможуть довго чаювати. Коли Яна з Алею повертались, то на футбольному полі було пусто. Обидві з полегшенням видихнули. 
Донести шестилітрові бутлі на третій поверх видалось не так просто, як хотілося, тож зупиняючись на кожній п’ятій сходинці – дівчата все ж подолали цей тернистий шлях. А потім щасливі звалилися на свої ліжка. Трохи передихнувши Аля поставила чайник, а Духмяна взялася намазувати плавлений сир на хліб. Аліна в свою чергу топтала сільповський цезар і сирі сосиски – варити їх дівчині явно було лінь. 
-    Слухай, Яно, ти бачила те відео про кота, де він типу людським ротом каже «а всё, всё уже», - несподівано, ще жуючи, поцікавилась Аля.
-    Ні, я не дуже люблю дивитися короткі відео, - з байдужістю відповіла Духмяна.
-    Та зайди подивись, я тобі в інсті скинула, - Яна неохоче потягнулась за телефоном. 
Відкриваючи інстаграм дівчина не очікувала там побачити нічого окрім Аліниного повідомлення, але її увагу привернула позначка у правому кутку – це означало, що хтось написав їй з невідомої досі сторінки. Цікаво. 
Яна під пильним поглядом Алі подивилася відео і навіть щиро всміхнулася, бо то справді було смішно, а потім все ж вирішила глянути хто їй там написав. Очі у дівчини походили на два величезних кружечка. «Якого біса» - просковзнуло в Яниних думках. Дівчина перечитувала повідомлення знов і знов, не в силах тримати себе в руках: 
«Привіт, моя маленька, тендітна і ніжна Пташко. Пам’ятаєш дивного незнайомця, що вкрав тебе на цілу ніч у цього безглуздого світу? То ж знай, що це я. Не дивуйся, що знайшов тебе у мережі, просто підглянув разок, коли ти щось клацала в телефоні. Не написав раніше, бо боявся, що ти не захочеш читати. Хоча чому б ти захотіла прочитати це зараз? Але це неважливо, бо я все ж таки надішлю ці слова. Пташко (ти не проти що так називатиму?), я думав про тебе увесь минулий день, дивився твої фото і згадував твоє тепло, коли ти сиділа в мене на колінах. Не лякайся мене. Можливо, я здамся тобі диваком, але мені все одно. Тільки відповіси, будь ласка, на єдине запитання: ти зустрінешся зі мною ще раз?» 
Духмяна, прочитавши вже вп’яте той самий текст, відкинула телефон в сторону і шоковано подивилась на подругу, яка тим часом стежила за дивною поведінкою Яни. Духмяна закрила обличчя руками, потім глибоко вдихнула і довго-довго видихала. 
-    Алю, мені треба тобі дещо розповісти. 
Аліна спокійно вислухала стривожену подругу, а потім попросила її телефон. Дівчина відкрила профіль таємничого незнайомця і невдоволено хмикнула. 
-    Жодної фотографії! І навіть імені немає. Сумніваюсь, що його звати Рудольф, це просто нік, - потім Аліна присіла біля Яни і обійняла її. – Якщо тобі справді тоді було добре, то скажи йому про це. А якщо він – твоя доля?
-    Алю, мені страшно… - Духмяна понуро опустила голову. – Я не впевнена, що готова отримати нову порцію болю. 
-    Не все в житті закінчується болем, - бадьоро заявила Аліна, хоч і сама в це не вірила. – Щастю потрібно давати шанс. 
-    Іди і повтори собі це перед дзеркалом, - Духмяна трохи повеселішала. 
Дівчина вирішила, що подумає до вечора, а потім дасть незнайомцю відповідь. Руки все ще тремтіли, коли вона тримала в руках телефон. Тільки через деякий час Яна побачила повідомлення від Дани в телеграмі: 
«Яно, мені хріново. Я намагалась підібрати інше слово, але це найкраще описує мій стан. Не буду ходити навкруги – мене звільнили з готелю. Я тепер не маю жодної гадки як сказати про це мамі і чим платити за щойно зняту квартиру! Що я у цьому житті роблю не так? 
 Цілими днями жеру і втикаю в стелю. Не шукаю роботу. Точніше шукаю, але все якась повна дурня трапляється. Двічі мені вже дзвонили зі шлюбних агентств. Супер просто. Все життя мріяла розводити старих мужиків на гроші. Вибач, що скидаю на тебе весь свій негатив, але маю комусь виговоритись. Розкажи, як в тебе справи, порадуй хоч чимось». 
Аля не довго думаючи почала писати відповідь:
«Даніела, візьми себе в руки! Ну вигнали тебе з того готелю і що? Ти ж сама хотіла звідти піти. Шукай роботу, влаштуйся поки що хоч кудись, а там продовжуй пошуки того самого омріяного місця. І мамі поки не кажи… Краще вже коли влаштуєшся на нову роботу. Я з тобою, завжди поруч, якщо буде зовсім туго з грошима – пришлю, що зможу. 
Я не знаю чи розповідати тобі мої новини, бо сама ще їх не обмізкувала. Так вийшло, що мені в інстаграмі написав той самий хлопець, з яким я гуляла уночі. І він просить ще одне побачення. І я хочу цього більше за все на світі, але… Мені страшно, Дано. Я не хочу знову на ті ж граблі і все таке. Думаю, ти повинна розуміти». 
Даніела була онлайн і швидко прочитала все, що їй написала Яна. 
«Дурна! Перестань всіх пацанів рівняти до Толіка свого. Прошу вибачення, що назвала його ім’я. Може у вас з ним все так склалося тільки для того, щоб ти зустріла свого таємничого нічного незнайомця і була по-справжньому щаслива! 
А за мене не переживай, я з’їла відерко морозива, закусила це нутелою і скоро, коли в мене закінчаться гроші і не буде чим платити за квартиру – господарі просто не зможуть звідси мене винести, бо я буду жирна, як свиня». 
Духмяна посміхнулась останньому реченню подруги і заблокувала телефон. Ні, вона все-таки ще подумає, бо кидатися у вир з головою – це пройдений етап. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше