Пурпурове небо

4

«Тинь – тинь» електронний звук месенджера сповістив Сергія про доставку нового повідомлення. «Малий, виїжджаю із студії. Буду за годинку. Є щось смачненьке?», писала в повідомленні Ніна. Він поглянув на аватарку контакту. Завжди у моменти коли йому було сумно він дивився на те фото. Там Ніна стояла із трішки протягнутою рукою у якій був бокал вона, ліве око прищурене, ніби кокетливо моргає. Те фото з однієї вечірки, ще зі студентських років. Сергій ніжно підморгнув цифровому фото.

  • Ох, як пахне! Ти де, малий? – гукнула Ніна пройшовши в коридор квартири, - Агов, де ти?- гукнула повторно, заглянула у кімнату, ванну, туалет.

У дверях зашкрябав ключ. Сергій повернувся до квартири.

  • О, то ти уже домчала?- промовив Сергій підійшовши до Ніни і поцілував її у губи.
  • Так! Знаєш малий, у Києві є велика перевага. Метро! Якщо не мріяти про пересування на авто по місту, то день буде мати значно більше часу і більше можна встигати,- відповіла обіймаючи чоловіка.

Вмостилися їсти гарячий борщ, засмачений часником, сметаною, свіженькою зеленню. Із нарізаним тоненькими кусочками соленим салом, яке привезли із рідного міста. Там мама уміла дивувати шлунок різними харчовими витребеньками. Десь той талант передався і Сергію.

  • Ммм, малюче, яка смакота, блін, ну ти б кидав свій блог дай в шеф – повари подавався б,- веселилася Ніна.
  • Ну, ти ж знаєш, я письменник. А все інше хобі,- відповів Сергій, наголосивши на слові «письменник»,- та то таке. Як твоя студія?- запитав поглянувши на Ніну, яка наминала борщ.
  • Зараз, письменнику, поїм і все тобі розповім,- відповіла.

Доїли борщ. Сергій залив окропом великі кружки ромашкового чаю. Поставив на стіл цукор і тарілку із солодощами, які придбав у магазині.

  • Ну, скажу я тобі, це фантастика. Я відчула себе сьогодні обраною! Там усе на стільки серйозно і налагоджено, що видається ніби не в Україна. Офіси чудові, меблі, люди. Знаєш генеральний продюсер каналу Андрій Мальчук, чув про нього? А, неважливо! Такий суворий. Такий впевнений. І голос, знаєш, такий із металічними нотками. Ух! Єдине, що не сподобалося то він!- тараторила безупинно Ніна,- та то таке, він генеральний, а де ми. До нас він не матиме стосунку.
  • А хто матиме?- вставив репліку Сергій.
  • Аркадій Бойко,- Ніна розтягнула ім’я та прізвище, наче ведучий боксерського поєдинку,- Аркадій Бойко!- повторила знову, коли не побачила захоплення у Сергієвих очах.
  • Ти звичайно, вибач, але то хто? Аркадій Бойко,- подібно Ніни вимовив Сергій.
  • Ай, ти ж не дивися новин. Де там тобі знати. То зірка! Величина з сонце, на небі української політичної журналістики. Ну як, Мессі,- засміялася Ніна.
  • Як Мессі, це рівень,- реготав Сергій підіймаючись із – за столу.

У кімнаті Ніна довго із щирим захопленням розповідала Сергію про облаштування студії, офіси, апаратуру, мурашник знімального майданчика. Був увімкнений телевізор на якому розпочинався вечірній випуск новин каналу в якому стажувалася Ніна.

Тамара Бабух привітно з’явилася на екрані. Щиро вітаючи українців із добрим вечором. Розпочала із головного: візити президента, пророблена робота урядом, міжнародні новини. Плавно перейшли до сюжету про одного опозиційного політика, який не дає можливості якісно проводити реформи нашому уряду. Тамара чітко розставляла акценти на розумінні того, що саме він, той молодий політик і є тією жахливою вадою на шляху нашої держави до процвітання. Далі розважальні сюжети. Спорт. Перемоги пара олімпійців і поразки інших спортсменів. Тамара привітно посміхнулася і попрощалася із глядачами.

  • Знаєш, Сергійку, коли вона сьогодні виходила із знімального майданчика, то перечепилася через якийсь ящик і так потім матюкалася і гнівалась на прибиральницю. А в ефірі така добродушна…- промовила Ніна,- невже так робота видирає душу і розриває лукавство…
  • Що, люба?- промовив Сергій відірвавши очі від ноутбука у якому були  відкриті сторінки його книги.
  • Ай, Сєрий, ти мене взагалі не слухаєш,- награно - образливо промовила Ніна,- зараз у мене вхопиш по - попі,- накинулася на чоловіка, який ледь – ледь встиг скласти ноутбук.

 

  • Що завтра, будемо робити? Вихідний же!- запитала Ніна чоловіка.

 

  • Київ вивчатимемо!- впевнено промовив Сергій.

 

Запланували прогулянку містом. Багато разів відвідували столицю. Бачили більшість пам’яток і музеїв. А от саме вивчити, не вистачало часу. Просто походити вулицями, подихати Дніпром. Бути під київським небом, смакувати Київ.

  • Чи ж можливо вивчити Київ?- думав засинаючи Сергій, – Переношу дії книги у Київ,- вирішив.
  • Усе у мене вийде,- мріяла Ніна,- у нас вийде,- смачно закутувалася у руку Сергія, який ніжно обіймав дружину.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше