Пурпурове небо

6

Часом він, коли Ніна натомленою поверталася із студії опівночі і без слів валилася у ліжко і засинала, пригадував їхнє життя у рідному місті. На відміну від Києва їхні дні були насичені один одним. Сніданки і вечері обов’язково проводили разом. Планували цікаві програми на вихідні. Поїздки у інші, сусідні міста. Прогулянки чарівними вулицями рідного міста. Тим столітнім парком. Подорожі по привабливим місцям області. Виїзди на озера. Життя вирувало спокоєм. Життя ніби проходило із  затягнутою плівкою, ніби усе відбувається повільніше ніж насправді. У Києві навпаки усе прискорене. Особливо він це помічав за Ніною. Останнім часом він мало з нею спілкувався. Як правило у суботу після занять, пробних зйомок, репортажів Ніна довго спала. Просиналася. Потім довго і натхненно розповідала про тиждень. Монолог Ніни про справи на студії, Аркадія, її однокурсників. Завдання, які вони змушені робити і  так далі. Але у неділю, коли втома і нерви приходили у норму, Ніна ставала такою, як була у рідному місті. Врівноваженою і відверто люблячою жінкою.

Неділя була цілком і повністю присвячена  їм. Довге пробудження після ночі кохання. Сніданок удвох. Прогулянки містом, відвідування театрів чи кіно. День присвяти один одному. В неділю Ніна не говорила про студію. Не було мрій про успіхи і не ділилася планами на майбутнє. Вона просто любила Сергія і дивилася на нього так як раніше і так як він звик.

Прогулюючись містом Ніна промовляла:

  • А як ти, малюче, як твоя книга?-  запитувала дивлячись у очі.

Погляд  був сповнений справжньої цікавості. Він розповідав про книгу. На якому він етапі. Питав поради у Ніни, як йому розгорнути події і на чому акцентуватися. На душевних переживаннях героїні – художниці чи оголити світ, який закритий для людей символікою мистецтва.  Вони довго про це говорили поки не знаходили якесь кафе, де могли смачно насити тіло стравами.

Сергій обожнював таку Ніну. Саме у таку він закохався. Саме таку він кохає. І саме за таку - він готовий на все.

Колись ще в університетські часи на вечірці їхнього факультету, вони познайомилися із випускником крутого закордонного вузу. Той хлопець був однокласником їхнього одногрупника. Друг Едика усім сподобався і таким чином він попав у їхню літню компанію. Вони проводили разом час на прогулянках, разом їздили розважатися за місто. Його мама працювала у Чехії. Там познайомилася із Томеком, який запропонував їй вийти заміж і відповідно лишитися у Чехії на ПМЖ. Мама покинула свого, трохи підпитого і безнадійного невдаху, чоловіка. Прихопила під руки Павла, який тепер став Павелом і гайнула до більш благополучної Чехії. Павел навчався на філософському факультеті Карлового університету. Був доволі ерудований, вільно володів німецькою і англійською. Але в усій його поведінці, мові, жестах, історіях, які він розповідав, вчувалася зверхність. Це неабияк нервувало спокійного Сергія. Інші це або не помічали, або не приймали до уваги, не маючи бажання псувати короткі канікули на такі дурниці. До того ж Павел скоро мав від’їжджати до Праги. Сєрий помітив що, він ще від першої зустрічі захопився Ніною. Відверто і зацікавлено дивився на неї, загравав. Розхвалював життя у Чехії і Нінин поетичний талант, ніби давав зрозуміти, що готовий забрати її з собою чи що, життя тут не підходить такій вродливій дівчині.

На одній із дискотек Сергій вийшов провітритися на вулицю, повертаючись побачив як Павел обійняв Ніну. Щось жваво їй розповідав тримаючи руку трохи вище талії. Сергій відчув ледь відчутне відчуття небезпеки. Потім саме так він і охарактеризував це відчуття. Небезпека втратити Ніну, сенс життя. Через півгодини він запропонував Павелу перекурити. Коли вийшли на вулицю і підійшли до місця для курців, Сергій різким ударом у щоку ошелешив його, різко повторив удар ліктем, потім із лівої провів аперкот у щелепу Павела. Той плавно опустився долу.

  • Паша, ніколи більше не обіймай Ніну. Ніколи. Вона моя дівчина, ти ж бачиш це!- промовив Сергій нахилившись до нього,- наступного разу у моїх руках буде ніж,- добавив загрозливо.

Більше Павел у їхній компанії не з’являвся. Лише Едик осудливо дивився на Сергія. Хоча ніколи про це говорив Сергію. Ніна так і не взнала про цю подію. Хоча і до Павела їй не було ніякого діла. Вона навіть не запитала де він подівся і чому не приходить до них на зустрічі.

Саме у ту мить Сергій зрозумів, що він може впливати на формування свого щастя. Потрібно просто розганяти хмари, які насуваються. Іти на поступки. Любити і вірити. Але він чітко прийняв позицію, за своє щастя він буде боротися, усіма засобами, які йому доступні.

Він забув про поезію. Перестав писати зовсім. За допомогою друзів з математичного почав розробляти сайт. Поступово заробив перші кошти. Розкрутив сайт. За рік він став популярним, пішла перша реклама і перші реальні продажі площин у інтернеті.  Став незалежним від батьків. Винайняв квартиру, поселився там із Ніною. Проводив із нею весь час. По коханій бачив, що їй це подобається. Вона була щаслива кожною миттю проведеною разом. І він бачив, що вона вдячна йому і радісна. Від того його бажання задовольняти її потреби росло і міцніло. Сергій жив для Ніни.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше