Пурпурове небо

12

На 10:00 усі без винятку стажери із хвилюванням сиділи у залі, в очікуванні початку зборів. Тихо перемовлялися між собою, про їх тему. Деякі впевнено заявляли, що певне закриють проект чи скортять раніше домовленого часу кількість стажерів. Ніна сиділа і слухала торохкотіння Альбіни, про минулу ніч, яку вона провела у шикарному заміському клубі на березі Дніпра:

  • Ти певно такого і не бачила ніколи. Це жесть…, там була уся еліта Києва: музиканти, політики прикинь і я. Я такої «поляни» зроду не бачила,- вихвалялася Альбіна.
  • І що?- байдужо запитала Ніна.
  • Нічого,- відповіла Альбіна,- ти якась ненормальна,- резюмувала та і заглибилась у згадки вчорашньої вечірки, а можливо і того, що було після неї.

Зайшла Женя і за нею Аркадій. На їхніх обличчях важко було, щось прочитати. Хоча Женя була трохи розчервоніла.

  • Привіт усім,- промовив Аркадій,- я не з тих людей, що довго ходять кругом істини. Ви ж знаєте! І так як ви обрали цю складну дорогу політичного оглядача і новинаря я говоритиму вам, як професіоналам. Ми прийняли рішення змінити формат конкурсу «Свіжий подих». Ми від сьогодні дякуємо п’ятьом учасникам. Не думайте, що ви гірші чи ті хто лишається кращі. Просто ті хто поки лишається більше відповідають формату тієї роботи, яка на їх очікує. Женя оголосить список. До побачення!- і вийшов із зали.

Женя оголошувала прізвища тих хто вибув із конкурсу. Ніна затамувала подих і з кожним наступним оголошеним прізвищем все глибше і глибше втискалася у крісло. Її здавалося, що її голова входить у плечі, а щоки так горять ніби відкритий вогонь на мангалі. Її прізвище не назвали. Це значить, що вона продовжить стажування на телеканалі. Єдина приємна новина, Альбіну відправляють. При тому, що її прізвище назвали першим. Та, не показавши жодних емоцій, повільно вийшла із зали виляючи стегнами.

У класі лишилися ті, хто продовжить стажування. З точки зору Ніни, дійсно найдостойніші. Женя попередила, що за півгодини прийде Аркадій і оголосить подальший план дій. Мали перерву на каву. Ніна схвильовано розповідала по телефону Сергію сьогоднішні події:

  • Прикинь, Сєрий, мене лишили далі вчитися. Значить розраховують на мене. Значить я справляюся,- схвильовано торохкотіла.
  • Ну ти ж у мене найкраща! – відповідав Сергій,- Але там не зазнавайся дуже,- добавив.

Аркадій прийшов і відразу приступив до подальших планів.

  • Це що відбулося, частково із вашої вини. Група, з точки зору інвесторів,  не достатньо швидко навчається. Не достатньо очевидний прогрес,- вів Аркадій,- тому від сьогодні лише один вихідний. Так буде на наступний місяць, після якого ще двоє з вас покинуть проект. Ще через місяць залишиться лише один. Хто це буде залежить лише від вас,- завершив свою жорстку тираду Аркадій, пильно подивився на усіх ледь затримавши погляд на Ніниному обличчі, і вийшов.
  • Фуф, - видихнула Женя,- Ну що, щасливчики? Задоволені…

Навряд чи хтось із стажерів у даний момент відчув хоч на мить задоволення. Скоріше відчуття приреченості і очікування каторжної праці із мінімумом сну і масою завдань. Тим більше, що над головою висів місячний термін і велика ймовірності вильоту із проекту.

  • Знов, той його погляд,- думала Ніна по дорозі додому,- головне, що я поки залишилися…

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше