13

Той місяць випив усі соки з Ніни. Вона і так доволі тендітна, схудла ще більше. Лише чорні очі стали немов оголена душа на погожому обличчі жінки. При таких очевидних змінах у зовнішності Ніна зміцніла тілом. Вона невтомно підіймалася вранці, нашвидкуруч милася – вмивалася, зав’язувала свій хвіст на маківці і мчала до студії. Де її чекав наступний день конкурсу. Місяць вони готувалися до пробного ефіру. Кожен із учасників до кінця місяця мав провести ефір денних новин. З точки зору економічної вигоди телекомпанії це був не найкасовіший час. Щоб дуже не ризикувати,  вирішили дати по одному ефіру кожному стажеру. Хотіли режимі прямого ефіру побачити уміння кожного. Після складних зйомок репортажів із різних куточків країни, різних видатних і не дуже місць наступав апогей дійства. Їм доручали вивести у ефір поток інформації і заповнити ним свідомість глядачів, формувати їхню думку.

Ніна, стомлена, але холерично - активна вечорами розповідала про це Сергію, майже бігаючи по однокімнатні квартирі. Сергій спостерігав це і трішки хвилювався за дружину. Її прагнення перемогти у конкурсі, бути прийнятою у телекомпанію були нормальними бажаннями амбітної, розумної людини. Яка хоче досягнути у житті якогось успіху. Але у випадку коханої Сергій побачив нездоровий блиск в очах. Ніби вона була здатна на усе заради успіху.

• Ніна, заспокойся трохи! Ти збуджена надто. Не зможеш відпочити, завтра будеш як сова на заняттях,- намагався заспокоїти Ніну чоловік,- сядь ось біля мене, ну йди сюди, люба,- вмовляв,- ну от, молодець,- промовив Сергій обіймаючи дружину.
• От умієш ти заспокоїти,- прошепотіла  Ніна, цілуючи Сергія,- ти також не сердься, прошу тебе, це ще не довго. Далі як уже вийде - візьмуть на роботу, далі буде спокійніше. Не візьмуть!- сумно доповнила,- щось інше шукатиму. Газету там, якусь…
• Та візьмуть, чого ти! Такого танка та не взяти! То треба бути геть нерозумним,- реготнув Сергій пригорнувши Ніну сильно – сильно, як пригортають дитя, коли воно трішки нашкодило, але в очах промениться щира провина і прохання вибачити,- Все буде добре!- доповнив,- пам’ятаєш як вдома на стадіоні Славко співав…,- поринув у теплі спогади того концерту у рідному місті.
• Так, пам’ятаю…- відповіла Ніна,- а як я зонтом того типа вдарила, ти пам’ятаєш?

Обоє засміялися із кумедної ситуації коли Ніна легенько вдарила парасолькою незнайомого чоловіка, прийнявши його, зі спини, за Сергія. А той потім цілий вечір, аж поки не заховалися у під’їзді йшов за ними і говорив, п’яним голосом:

• Красотулько, хай твій хлопець не ображається, але ти моя любов і нам обов’язково потрібно бути разом. Так просто зонтом не б’ють!- хриплим, п’яним голосом басив незнайомець плетучись за ними.

Ніна заспокоєна лягала спати. Сергій йшов на кухні писати книгу. На ранок, після таких вечорів Ніна була спокійна, повна сил і натхнення. Зі смаком їла сніданки приготовлені Сергієм і летіла на студію, окрилена коханням і шаленим бажанням прорватися.