19

Сергій весь сьогоднішній день присвятив написанню книги. Тому була причина. Він надіслав першу частину повісті своєму одногрупнику Едику, який тепер працював у видавництві у рідному місті. Великий видавничий дім придбав місцеву друкарню із видавництвом, тому тепер і у рідному місті могли засяяти літературні обрії. Він дуже тішився від короткого Едикового резюме. Особливо тішило те, що то не Едик резюмував, а його київська начальниця. Доволі знайоме прізвище, десь його уже Сергій чув.

• Нормальна, цікава і найголовніше актуальна проза! Потрібно провести деякі правки і можна виносити на видавничий комітет,- передав слова Едик,- дійсно, старий, непогано. Коли ти сказав, що то хтось із твоїх знайомих попрохав знайти вихід на видавництво, я відразу зрозумів, що ти прибріхуєш. Там надто багато тебе,- резюмував Едик.
• Так багато. А знаєш, як важко не писати, коли у середині народжується, а вилити нема кому. І, що гірше, відчуваєш, що то нікому не потрібно,- пояснив Сергій товаришу.
•  Коли відвідаєте рідні простори, кияни? Усі уже й забули, як ви виглядаєте!- жартував Едик.
• Та от, планували, як Ніну приймуть у штат, то буде тижнева відпустка. Тоді і приїдемо…- відповів Сергій.
• Ну бувай! Дописуй, надсилай…- скучно промовив і поклав трубку товариш.

Сергій перші дні після цієї новини літав по однокімнатці мов птах у клітці, хотілося вийти на вулиці і з усієї сили кричати. Так щоб із грудей вийшло усе наболіле. Вдихнути так, щоб повітря вистачило дописати останню частину, таким же невимушеним стилем, як і попередній.

Його героїня еволюціонувала із закритої і відлюдькуватої художниці до відкритої і приємної представниці богеми. У її картинах цвіло кохання. У кожному мазкові, кожному русі пензля було відчутне щире захоплення коханим і коханням. Сергію дуже подобалося творити це прекрасне почуття. Гратися героями, дарувати їм ніжні зустрічі. Переживати із ними розлуку і щоразу, при нових зустрічах, закохуватися все більше і глибше. Топитися у людині, плавати у коханні. Він описував кохання таким, яке знав. А знав він лише ось таке, щире і чисте. Без обманів і гріхів. Захищене і стерильне від інших. Його почуття було лише на двох і заховане від всесвіту.

Уже було досить пізно, а Ніна не подавала повідомлень про себе. Давня домовленість не телефонувати допоки зайняті не давала можливості Сергію зателефонувати до коханої. Але домовлялися при найменшій можливості написати повідомлення. Сьогодні Ніна мовчала. Вдень це видавалося незначним. Підвечір насторожувало. Скоро ж ніч. Сергій відправив повідомлення Ніні. Реакції не було. Месенджер показав, що повідомлення доставлене, але не прочитане.

• Певне зайнята. Те ж привітання сьогодні. Усі зберуться. Нехай відпочине. Вина вип‘є. Розслабиться. Тож відзвониться скоро,- заспокоював себе.

Налаштувався знову писати. Текст пішов. Думки ставали словами. Рівними рядочками лягали на електронний файл.

Пролунав дзвінок телефону. Аватарка «Коханнячко»:

• Алло, любий, привіт! Я лишусь у Жені ночувати, завтра із самого рання на студію,- веселим і сп‘янілим голосочком сказала Ніна,- ти ж не сердишся, любий? Ні!
• Ніно, усе добре, ти якась схвильована?- запитав у відповідь.
• Так! Я у Жені буду.  Тут стільки новин у мене. Я тобі усе завтра розповім,- поклала трубку Ніна.

Сергій трохи не зрозумів, що то відбулося. Впевнилася думка, що Ніна певно трохи перебрала вина із Женею, тому і ночує у неї. Він знав Женю. Був доволі добре знайомий. Пару разів відпочивали разом по кафе і на природі. Хороша дівчина. Трудоголік такий же як його дружина.

• Певно набралися червоного і теревенять про ту студію їхню,- заспокоївся остаточно Сергій.

Цієї ночі він вирішив не лягати спати. Раз так чудово йде текст вирішив писати поки зморить остаточно. Заварив собі міцного чаю із бергамотом, з‘їв шматок чорного шоколаду, для кращої роботи мозку і продовжив писати повість.

Незабаром відпочинок у рідному місті. Пару днів, щоб перевести дух. Зібратися із силами і далі до роботи.

Сергій ліг стати під ранок, коли несміливе ранньо – осіннє сонце сполохано заглянуло у вікно кухні. Де Сергій активно стукав клавіатурою,закінчуючи свою книгу. Лишилося впорядкувати. Вичитати помилки і чекати фінального вердикту видавництва.

• Все буде добре,- улюблена тантра Сергія була останньою думкою перед сном.