23

Коли вона наближувалася до будівлі телестудії, ще здаля побачила величезний банер із своїм зображенням.  Телекомпанія розміщає такі на фасаді будівлі. Ніби рекламує своїх телезірок. Ніна вдруге за ранок відчула прилив гордості і радості за свої досягнення, але із домішками образи. Пройшла у хол віталася із знайомими. Поки піднімалася на 3 – й поверх студії новин,  отримала декілька привітань із початком піар – компанії. У коридорі студії побачилася із Тамарою, яка як завжди ділова і зосереджена мчала коридором.

• Ох, зарано усе це тобі, зарано, дівчинко…,- чи то із заздрістю чи співчуттям промовила до Ніни.

Вона ніяк не відреагувала на ці слова. Настрій і так, як маятник - від хорошого до поганого і тут ще вона. Ніна із трепетом увійшла в конференц – зал. Там усе було прибрано. Зайшла у кухню, де чаювали декілька колег. Привіталися. У кухню влетіла Женя, підбігла до Ніни і почала розповідати, що сьогодні будуть монтувати сюжет про неї у підсумковий, недільний випуск новин,  із анонсом її шоу. Тому їй потрібно бути зараз у гримерці і готуватися до інтерв’ю. Ніна сказала їй, що спочатку вона піде до Аркадія.

Він сидів за столом, щось зосереджено читаючи у моніторі комп’ютера. Ніна із відчуттям бридливої зневаги зайшла у кабінет Аркадія. Вона відчувала у атмосфері негативну енергію свого вчорашнього гріхопадіння. Комок наростав у горлі, займав там своє, насиджене від учора місце. Ніна ледь стримувала сльози.

• О ні, сліз моїх ти більше не побачиш!- взяла себе у руки Ніна.

Аркадій підвівся із – за столу, побачивши Ніну, яка невпевнено заходила до кабінету.

• Ніночко,- ласкаво промовив Аркадій, - а я, саме хотів до тебе телефонувати. Потрібно іти на зйомки інтерв’ю, до підсумкового випуску новин,- говорив він наближаючись до Ніни і розставивши руки ніби хотів її обійняти. Легка посмішка грала на його обличчі. Він виглядав свіжим і необтяженим ніяким негативом.

Ніна різко вдарила Аркадія у щоку. Повторила удари ще двічі, відчула біль у долоні. Аркадій від ударів навіть не поворухнувся. Він пильно дивився на Ніну не зводячи очей.

• Тварюко, не зачіпай мене більше ніколи, чуєш? Ніколи!- з притиском промовила Ніна.
• Вибач, Ніно,я не розібрався. Вважав, що ти так багато говорила про вдячність мені. Я думав, що ти сама не проти того. Ба, більше навіть, натякаєш на це!  Я б ніколи, чуєш, ніколи без згоди не наважився би,- заторохтів Аркадій, коли відчув, що небезпека Ніниної втечі і відмови працювати зникла,- я дуже хотів тебе. Від першої зустрічі. Коли тебе побачив…,- говорив усілякі нісенітниці Аркадій, відчуваючи повну перемогу на ситуацією,- Знай, що я люблю тебе!- сказав сумно, розвернувся і пішов за своє місце,- але знаю, що нам не бути разом. Я усе зроблю, щоб ти була щаслива. Усе, що в моїх силах!- сумно і приречено говорив Аркадій.

Він знав, за свою довголітню практику журналіста, репортера, оглядача, що слова не записані на диктофон чи вимовлені при свідках не мають жодного значення і сили. Але надто впливають на людей, особливо у таких ситуаціях. Він був у своїй ролі і ладен стати на коліна, щоб остаточно обеззброїти Ніну. Він переміг!

Ніна ошелешено стояла похиливши голову. Відчувала безсилля і разом з тим полегшення, що така важка ситуація вирішилася. Хай навіть так. Потрібно продовжувати жити. Лишалося, вирішити як бути із Сергієм.

Ніна вийшла із кабінету. Домовилися про зйомки інтерв’ю на завтра .

Вона лишала кабінет Аркадія зневажаючи себе і його. Зневажаючи цю ситуацію. Знову відчула мішки цементу на своїх плечах. Лякала зустріч із Сергієм. Був страх поглянути у його очі. Ніна зупинила таксі, назвала адресу квартири на Житомирській. Вона поверталася додому.