30

Відразу наступного дня, після Сергієвого повернення Ніна хотіла поговорити із ним про них. Про те, що сталося. Про те, як це змінило її ставлення до нього. І яка вона щаслива від того, що він поряд. Ніна підійшла до Сергія, який сидів за ноутбуком і щось зосереджено писав.

• Сергій, я хотіла б поговорити з тобою,- тихо промовила Ніна, наближаючись до чоловіка.
• Кохана, ти голодна? – із лагідною посмішкою губ і очей запитав Сергій,- пішли я нагодую тебе своїм фірмовим борщиком. Сьогодні він особливий…,- обійняв Ніну, нахилився і  поцілував у щічку.

Ніна радісно обняла коханого.

Вони їли борщ посміхаючись один одному. Ніна не хотіла говорити. Вона насолоджувалася миттю. Наповнювалася ще більшим коханням до чоловіка, який так легко прийняв її назад. Вона була щаслива від того, що він не захотів слухати її. Не потрібно було підбирати слова і рвати нерви пригадуванням тих подій. Як завжди Сєрий був чудовий. Він добрими, чуйними і закоханими очима дивився на Ніну, яка смакувала борщ. Ніна хотіла плакати, але це були сльози радості.

 Дивно, сльози бувають такими різними. За цей короткий проміжок часу вона пізнала усі смаки сліз. Від гірких сліз насильства до сліз радості, прощення та любові. Ніна відчувала щастя від того, що їй хочеться плакати від Сергієвого прощення і його спокою. Хоча поки розмова у них не клеїлась. На все свій час думала Ніна.

Він дивився на Ніну, яка спала на матраці, виснажена черговим днем роботи на студії. Шалено її шкодував, за те що їй прийшлося пережити. Різні думки вирували у голові Сергія. Він вважав, що як люблячий чоловік повинен вберегти любов і шлюб. Повинен забрати перешкоди із їхнього шляху. Остаточно впевнившись, що Ніну зґвалтували, він знав хто зазіхає на їхню любов. Він знав, що перешкоду звати Аркадій. Сергій ніколи його не бачив вживу. Ніна, якось переглядаючи канал, у одній із передач показала його. Сивий чоловік, доволі високого зросту із розумними очима. Йому було десь трішки більше 50 – ти років. Звичайна людина на перший погляд. Насправді покидьок. Дуже жалів Ніну, яка була прив’язана певними зобов’язаннями  до телестудії. І ніяк не могла піти звідти не виконавши їх. Лише у випадку розірвання контракту роботодавцем.

• Це ж вона кожен день дивиться на отого покидька. Бідна…,- роздумував Сергій.

Його життя тепер було поділене на короткі проміжки часу у які йому телефонував Едик і повідомляв про його справи.

• Редактор прочитав другу частину повісті! Йому сподобалося,- говорив Едик.

Хвиля захоплення пронеслася нутром Сергія.

• Ніяких правок по тексту не потрібно,- повідомляв Ед.

Радість переповнювала Сергія.

• Повість успішно пройшла видавничий комітет,- захоплено скоромовкою повідомив Едик.
• Ура,- почув у трубці відповідь.
• Сєрий, тобі зателефонують сьогодні – завтра. Призначать зустріч у Києві із редактором. Там усе обговорите. Я вітаю тебе, друже…,- вимовив Едик.
• Дякую, якби не ти…,- відповів йому Сергій.

Сергій не говорив дружині про його успіх у письменництві. Не хотів раніше часу повідомляти. Буде краще, коли покаже їй примірник книги із його ім’ям на політурці. Ніна буде у захопленні від цього. Буде чудовий сюрприз для неї.

Наступного дня, після розмови із Едиком передзвонили із видавництва. Жіночий голос повідомив, що йому призначено об 11:00 зустріч із Оленою Бахмач, головним редактором та власником видавничого дому.

Зустріч відбулася спокійно. Олена повідомила фінансові умови. Суму Сергієвого гонорару. Він не був великий, оскільки автор молодий і не відомий широкому загалу читачів. Сергія не надто цікавили фінансові умови. Він був на сьомому небі від щастя. Від того, що його книга буде надрукована. Погодив ескіз політурки, наклад партії книги. Сергій підписав контракт. Широко і захоплено поставив свій підпис.

Олена була стримана, ділова жінка. Яка цінувала свій час. Після формальностей пересіли на диван. За чаєм трохи розпитала про особисте життя Сергія. Про творчі плани. Дала декілька рекомендацій по тематиці наступних творів. Коли розходилися вона приємно посміхалася, задоволена зустріччю.

Сергій летів по Хрещатику, переповнений почуттів успіху і ейфорії. Коли сів у метро написав Ніні повідомлення : «Я люблю тебе!». Отримав у відповідь теж саме із добавкою «навіки». Він вірив їй.

У цю мить він шалено бажав її тіла.