Пурпурове небо

40

Ліфт піднявся до 14 поверху. Двері відчинилися. Аркадій спираючись на стіну повільно піднявся на ноги. З лівого боку сочилася кров. Піджак і відповідно сорочка були пробиті і на місці поранення була велика пляма крові. Біль можна було стерпіти. Аркадій підійшов до дверей. З кишені брюк витягнув ключі. Одним із них відімкнув квартиру. Повільно зайшов у квартиру. Відразу попрямував прямо по коридору до ванної. Там скинув куртку, піджак, сорочку. Поглянув на рану – три тонкі, наче шпицями, рани. З усіх трьох сочилася кров. Обличчя також побите. На щоці великий синець і розсічена брова. Аркадій намочив полотенце теплою водою і приклав до рани на тілі. Пройшов до вітальні ліг на диван. Взяв до рук телефон.

  • Алло,- сонно промовила Олена,- так виїжджаю. Чекай…

Аркадій палив цигарку, коли Олена зайшла до кімнати. На журнальному столику поряд із диваном на якому лежав Аркадій стояв келих із віскі.

  • Що сталося, - промовила зблідла Олена,- тебе поранено. Потрібно викликати швидку…
  • Та ні, не потрібно там фактично подряпини,- вимовив до Олени,- потрібно промити і зробити пов’язку і все буде добре….

Олена намагалася переконати Аркадія, але він настоював, що не потрібно викликати швидку.

  • Там десь аптечка має бути,- промовив до Олени,- піди у спальню, пошукай.

Олена повернулася із аптечкою. Дістала бинти і антисептик. Змочувала рану. Рідина шипіла і виводила бруд із рани. Потім наклала марлеву пов’язку, змочену антисептиком. Закріпила лейкопластиром до тіла.

  • Аркадій, хто це зробив?- занепокоєно промовила,- ти будеш викликати поліцію?
  • Та яка поліція, Олено,- сердито промовив Аркадій,- ти ефір дивилася?
  • Так! А що?- запитала.

Аркадій їй коротко розповів про те, що сталося. Як Ніна відпрацювала не згідно плану. І те,  які це наслідки матиме для нього.

  • Це мене так,- вказав на рану,- попередили…, я думаю якби хотіли убити то вбили б. А так мовби, дивися Аркашо, що буває із погано виконаною роботою…
  • Та…, хто убивати. Ти про кого оце…,- з непорозумінням промовляла Олена,- за що? Ти тут до чого?
  • Та я думаю все вже позаду, не вбили і так добре…

Аркадій влив у себе решту алкоголю на дні келиха і попросив Олену, принести ще.

  • А чому Ніна так повелася,- запитала Олена.
  • Бо дурепа малолітня,- закричав Аркадій, який знову захмелів.

Про справжні причини Ніниного вчинку він звичайно промовчав і мовчатиме надалі. Якщо колись Андрій взнає, чому насправді так сталося, то тоді у руках нападника буде не якась шпичка, а буде великий ніж. Від якого не відвертишся промиванням антисептиком.

Аркадій прокинувся із болями у голові. Трішки лихоманило чи то від пережитого чи від того, що ще потрібно пережити. Увімкнув телевізор. Олена на кухні готувала сніданок. Подала Аркадію чай. Він слухав випуск новин. Там Тамара розповідала про успіх вчорашнього шоу «Свіжий подих». Про величезну кількість схвальних відгуків на сайті телекомпанії. Про телефонні дзвінки у студію, де люди дякували за прозорість та щось новеньке у висвітленні політичної проблематики. Особливо, як зазначила Тамара, глядачі дякували за об’єктивність.

Аркадій не вірив у те, що бачить. Він переключив на інший канал, там також говорили про їхнє шоу. Хвалили канал, за об’єктивність та незаангажованість. Він не зовсім розумів, що то коїться і як реагувати. Щось на зразок посмішки з’явилося у нього на обличчі. Олена поставила перед ним яєчню із тостами. Аркадій без апетиту колупався у ній повністю поглинений своїми думками. Телефон показав нове повідомлення «Ти де?», запитував Андрій.

  • Блін, я ж геть забув. Потрібно було на 8 – му до Мальчука,- проскимлив,- Олено підкинь мене.

За півгодини був у кабінеті Андрія. Той збуджено ходив перед вікном, читаючи якісь папери, які тримав у рукав.

  • Вчора було дуже багато відгуків. Мусили пустити оце у ефір. Буцімто перезавантаження нашого бачення. Дивно, що інші канали поспішили із позитивними характеристиками. Іншого виходу нема. Будемо позитивні. Усе в позитив. Усе до бабла. Скоро рекламщики  дзвонитимуть. В чергу будуть ставати за часом у «Свіжому подиху». Дзвони тій, як вона…, Ніна, кажи що все прощаємо. Хай працює далі. Народ її хоче,- вимовив Андрій, - а з ними,- показав пальцем у верх,- я перетер. Якщо у виборах переможемо, наслідків не буде ніякий,- доповнив Андрій, - що з лицем, Аркашо?- запитав.

Аркадій скривився від болю, як піднімався із дивана.

  • Чо ти, бля,  кривися,- зневажливо вимовив Мальчук,- нарубав дров? Тепер потрібно викручуватися.

Аркадій зневажливо поглянув у бік Андрія.

  • Чого кривлюся? А то ти не знаєш!- подумав Аркадій,- але нічого то ще не на часі. Про це поговоримо потім,- заспокоював себе знервований Аркадій, який тамуючи біль пішов до свого кабінету,- наслідки будуть потім…

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше