41

Ніна пила чай, сидячи у ліжку. Включила канал, де Тамара вела ранковий випуск новин. Коли почула текст про успіх проекту «Свіжий подих» не повірила.

• Сєрий, а йди сюди, дивися,- гукнула до чоловіка,- який палив на балконі,- тут вихваляють вчорашній випуск «Свіжого подих».

Ніна зачаровано слухала про новаторство, про дійсно свіжий подих, відсутність упередженості , відкритість нової команди і ведучої. Це видавалося продовженням вистави у театрі ляльок. Вона не розуміла, що відбувається. Чому таким чином канал відреагував це.

• Ну, а як їм утримати хороше обличчя після того,- промовив Сергій,- на екрані нічого не відбулося, що виходить за межі прийнятного. Скандалу ж не було? Ні!- сам собі відповів,- от вони і поставили це собі у користь. Нормальна тактика. Ти тепер телезірка,- посміхнувся і обійняв спантеличену Ніну.
• Можливо. Але я не на те сподівалася. Я хотіла, щоб вони у студії, зрозуміли, що так не можна і це несправедливо…,- розчаровано промовила Ніна.
• Ти ідеалістка!- тихо промовив Сергій,- можливо десь і існує така політика. І така чиста і справедлива журналістика. Але навряд чи у нас. І навряд, що тепер.

Подружжя снідало оладками, які Сергій майстерно приготував, взявши рецепт зі свого блогу. Пухкі із ніжним присмаком сиру смакували із кавою посипаною корицею. Після вчорашніх подій Сергій почував себе двояко. Він мусив це зробити, так йому підказувало його прагнення захищати своє. З іншого боку, він розумів, що злочин вчинений по відношенню до іншої людини то є гріх. І це єдине, що його гнітило. Аркадій заслуговував і на гірше. Але він вирішив вчинити так. Хоча його апетиту це не заважало. Його Ніна буде щаслива, вона забуде ті жахіття і стане такою ж впевненою і веселою.

У Ніни задзвонив телефон.

• То Женя!- промовила вона, взяла телефон натиснула на кнопку прийому виклику на екрані.
• Привіт, крихітко,- весело вимовила Женя.
• Привіт! А що то ти така радісна?- запитала у неї.
• Ну, як чого? Ти новини дивишся? Телевізор вмикала?- запитала подруга.
• Ну так! А що?
• А то, що шоу і ти - мегапопулярні. Чудові відгуки! Керівництво дуже задоволене. Тебе викликають, для залагодження вчорашніх…, еее -  непорозумінь,-  віднайшла потрібне слово Женя,- на 12 – ту тебе влаштує?
• Я не прийду!- впевнено вимовила Ніна.
• Тобто, як не прийдеш? Не виходить на цей час?
• Ні взагалі! Я не буду працювати на каналі! Звільняюся ніби…,- пояснила Жені.

У трубці була тиша. Хоча Ніна відчувала, що Женя там, лише не віднайде слова і емоції. Її заціпеніння тривало близько хвилини.

• Женя, ти тут?- запитала Ніна.
• Так!,- важко видихнула,- ну дивися. Я зараз мушу  розповісти про розмову Аркадію. Він можливо передзвонить…
• Я не буду із ним розмовляти,- категорично промовила Ніна,- ну все, пока,- відключилася від розмови.

Сергій дивився на Ніну. Яка трохи зблідлою сіла на табуретку до столу. Її розчарований вигляд видавав усю гамму почуттів. Увесь розпач і розчарування від того як усе склалося.

Ніна відчула, що втратила багато місяців у цій гонці за успіхом.  Що багато часу прожила впусту. Надто багато днів була сконцентрована лише на тому, далекому і химерному успіху. Позбавила себе кохання і відчуттів радості бути поряд із коханим. У висновку вона пуста і виснажена. Вона відчула величезну втому, яка ніби каменем звалилася на її тендітні плечі.

• Я піду приляжу, Сєрий!

Сергій прибрав із кухонного стола. Відкрив ноутбук і почав писати статтю про те, як зберегти врожай яблук в умовах квартири. За два дні виходить його книга. За три дні запланована її презентація у видавництві.

• Якесь щастя на половину!- промовив Сергій,- от і новий сюжет…

Після обіду, коли Ніна, трохи відпочила вибралися на прогулянку. Була середина осені. Ще було багато листя на деревах, у парку недалечко від їхнього дому. По осінньому погожа погода сприяла спокою та відпочинку. Хотілося вдихнути на повні груди густе і насичена повітря. Відчути його золотий, інколи червоний і зрідка, ще зелений аромат. Вони прогулювалися вузенькими тротуарчиками парку. Асфальтова доріжка, де не де була ціла, переважно потрібно було переступати ями. Вони сіли на лавочку. Смакували кавовим напоєм із картонних стаканчиків. Дивилися на клен, який ріс навпроти лавочки на якій вони сиділи. Систематично з нього опадало листя. По одному – два листочки, але безупину. Допоки вони дивилися на це дійство цілі гілляки залишилися оголеними, відкриваючи світу свою наготу.

У Ніни знову задзвонив телефон. На екрані висвітилося «Невідомий номер».

• Алло,- промовила Ніна, - слухаю…

Сергій по розмові зрозумів, що дзвонив Андрій Мальчук, так як Ніна промовила у слух ім’я додзвонювача.  Ніна односкладно відповідала йому. Так! Ні! Лише одного разу сказала.

• Я не хочу пояснювати причини!

І одного разу.

• Я згідна!

Вона поклала слухавку.

• Що там?- запитав Сергій.
• То був Андрій Мальчук, керівник телеканалу. Пропонував повернутися. Я відмовила! Далі запропонував підтвердити інформацію, що канал лишаю у зв’язку із вагітністю. У такому випадку виплатять заробітну плату і гонорар за шоу. Я погодилася!- відповіла Ніна, - усе, повернення не можливе,- сумно промовила Ніна.

Сергій був щасливий, що у Ніни усе вирішилося, доволі швидко і без довгий її терзань. Він дивися на неї. Ніна сиділа в його обіймах, маленька і беззахисна дівчинка. І вистражданим обличчям і сумними очима.

• Я хочу додому Сєрий!- промовила Ніна.
• Пішли,- сказав Сергій, піднімаючись із лавочки.
• Ти не зрозумів! Я хочу додому…, до рідного міста…