Глава 11

- Але тобі ні до чого сутички між зграями! - прогарчала Леда, метнувшись до мене, намагаючись прикрити мене собою. - Якщо я покличу свого альфу - знову проллється кров!

- Поглянь навколо, я не проти хорошого мордобію, тим більше, закон на моєму боці! І хто дав тобі право, дрібна шавко, розмовляти зі мною в подібному тоні?!! - гаркнув він на неї, оскалившись та випускаючи пазурі лютого звіра. - Тут моя територія, тут господарюють мої вовки! Але якась сука раптом вирішила, що може качати тут свої права? Тебе з твоїм дружком порвуть на шматки варто мені лише клацнути пальцями! Я заберу собі пробуджену, і так і бути покажу зуби Еріку. Заради такого трофея, який ти мені так люб'язно притягла, можна навіть пожертвувати парочкою кращих бійців ...

І тут я зробила те, що підказувало мені моє незвичайне чуття, або дар, як стверджував Ерік. Я відчула стан цього розлюченого альфи, який по-своєму мав рацію. Його звіра потрібно було спробувати втихомирити, дати йому знати, що ми не вороги. Опускаючись перед ним на коліна, торкаюся кінчиками пальців його руки з цими потемнілими роздутими венами і моторошними чорними кігтями перевертня. Саме це й привернуло його увагу, змушуючи заткнутися на півслові. Підкидаю голову і ловлю його пильний погляд.

- Я лікар. За фахом ветеринар, але альфа північних примар стверджує, що в мені захований унікальний дар зцілювати перевертнів. І цей дар, як і можливість зачати і виносити вовченя, може проявлятися лише за моїм бажанням, без примусу та погроз. Ми можемо домовитися мирним шляхом.

  Навколо стало занадто тихо. Всі ці здоровані, бородані, кремезні бродяги, досвідчені вовки та їхні подруги затамували подих, щоб не заважати ватажкові приймати рішення. Прикривши повіки, він продовжує вивчати мене, немов намагаючись зазирнути в мої думки, покопатися в душі і вивести на чисту воду. Ось тільки я була налаштована щиро і він це відчув. Єдине, що я вже встигла засвоїти – з цими істотами потрібно бути чесною, тоді звір почне тебе поважати, навіть якщо він з ворожої зграї.

- Як же ми домовимося, крихітко? Цих двох відпустимо, а ти залишишся за своїм бажанням? - гмикає він, розуміючи, що я ні за що на це не погоджуся.

- Ні. Ви відпустите мене, Леду та Кайла. Але я зобов'язуюсь надавати допомогу. Лікувати твоїх вовків, якщо виникне така необхідність. З Еріком я домовлюся. Нехай я під його захистом, але думаю, мій дар прокинувся не тільки заради північних примар. Для лікаря не повинно бути обмежених територій.

Опустившись поруч зі мною навпочіпки, він зухвало посміхнувся:

- Яка відважна кицька. А ось я думаю, що Ерік з тобою не погодиться. Я б нізащо не дозволив своєму лікареві надавати допомогу комусь із ворожих зграй!

- Ви не вороги - ви одне плем'я.

- Складне філософське питання, крихітко. Ти ще не доросла, щоб зрозуміти, - піднявся він на ноги. Я піднялася слідом за ним, рішуче простягнувши йому руку.

- Мене звуть Ханна. Ми домовилися?

- Габріель, - знизав він мою долоньку, яка потонула в його великій чоловічій руці. Здавалося, його все це просто забавляє. - Я хочу побачити тебе у дії, лікарка Ханна. І, може бути, тоді я прийму рішення. Ти залишишся до кінця боїв і спробуєш врятувати кожного, хто виживе. І ще, ось цей шкарбун, - кивнув він у бік Кайла, продовжить поєдинок, тому що ставки вже зроблені.

- Моя сумка першої медичної допомоги залишилася вдома, - зауважила я похмуро, закусивши губу. Такий поворот справ мене мало влаштовує.

- А ось це вже великий мінус, лікарка Ханна. Наскільки я розумію, лікар без кордонів повинен постійно тягати з собою своє спорядження. Ну, на перший раз пробачимо, не переживай, у нас є все необхідне. Ходімо зі мною в перший глядацький ряд. Ти повинна бачити все до найдрібніших подробиць, рахувати переломи та удари по печінці. Продовжити бій! - схопивши мене за лікоть Габріель безцеремонно поволік мене за собою. А Леда метнулася до Кайла. У неї було всього лише якихось кілька секунд. Не знаю, що вона встигла йому сказати, чи змогла повернути бажання жити і боротися. Сподіваюся, що змогла. Принаймні, її складені в благальному жесті долоні говорили багато про що.

На це неможливо спокійно дивитися, на цю жорстокість, на цю спущену з ланцюга лютість звіра. Кожен удар змушує мене здригатися та відвертатися.

- Не смій заплющувати очі! - шепоче мені на вухо Габріель. - Лікар повинен бути безстрашним. Поки що ти мене не переконала.

- Як можна отримувати задоволення, дивлячись на це побиття?

- Тобі не зрозуміти спраги звіра, що рветься на свободу. Як думаєш, хто переможе?

- Я не хочу думати, я хочу вірити, що переможе Кайл!

Альфа стоїть до мене так близько, що мені здається він навіть чує биття мого серця, продовжуючи мене вивчати по скачкам емоцій.

І мої надії виправдалися, Кайл дійсно переміг з останніх сил, а його суперник впав в багнюку, наче підкошений. І в той час, як Леда рвонула до свого коханого, я кинулася до того, хто програв.

- Допоможіть мені його перенести! - прокричала я. Не думаю, що подіяло моє прохання, швидше за все Габріель подав якийсь знак і кілька міцних хлопців легко підхопили громилу, який все ще був без свідомості. Не гаючи жодної хвилини, я почала оглядати його тіло, пробіглася пальцями по кожному суглобу, обмацала живіт і вивчила білки очей. ... А потім заплющивши очі, віддалася волі свого дару, дивним чином відчувши зв'язок з цим створінням. Розплющивши очі, я вже знала. ... Тому моє підборіддя тремтіло, як і мій голос:

- Зламаний хребет. З медичної точки зору він вже мертвий. Але з огляду на природу перевертнів ...

- Хлопець не може померти, хоча у нього немає шансів. Йому потрібно допомогти спокійно піти, - продовжив Габріель, простягаючи мені ... ритуальний меч. - Ти ж знаєш, як вбити або звільнити перевертня? Відсікти голову або ж вирвати серце. Другий варіант ми зараз не розглядаємо, занадто кривавий для тендітної лікарки. Тому прошу.