"pensées noyées dans l'amour "

Такі нещасні ми...

Як добре, що вони вже пішли
Надіюсь, не прийдуть знов..
Ті друзі, що забути змогли
Що зникли взагалі без розмов

Як боляче було тоді ,
Вони ж у вірності клялися...
Ми були надто молоді
Так непомітно розійшлися...

Але зрозуміло, що все це казка
Не добре мені й тепер
Та це не моя поразка
Бо для мене, кожен із вас помер

Ви ж були найперші у списку
Ви були важливі мені
Мої очі сіяли від блиску
Яким ви світили собі

У дружби є різний типаж
Та я побачила один в усій красі,
Той натуральний муляж
Яким виявляються потім усі !!!

І як не крути, по іншому вже не буде
Такі люди, такі нещасні ми,
І кожен із нас когось та забуде
Когось залишить одним, самотнім, нещасним, німим...

Подобається

#3484 в Різне
#906 в Поезія

Відредаговано: 21.03.2020