Ранок 22 століття

Вечір. На морі так темно

Мія розповідала про заповідник Анджаджаві та його мешканців. Несподівано Мія зупинилася, взяла якусь істоту та показала для туристичної групи: «Ось у мене на руці сидить лістохвостий гекон».

Мія повела їх по якійсь таємній стежці та вивела до бухти, на березі якої можна було насолоджуватися повною самотою та милуватися видом на Мозамбіцька протоку.

- Хто хоче, може скупатися, - повідомила радісно екскурсовод Мія.

Дівчата переглядалися, чоловіки переступали з ноги на ногу, чекали, хто перший піде ввечері купатися в цій чудовій бухті. Першим скинув з себе одяг Алекс Хомяков, залишившись в плавках, він розбігся та пірнув у воду. Дівчата, в тому числі і Мія захопилися його вчинком. Річард вирішив не поступатися пальмою першості Алексу та теж зібрався поплавати у воді. Річард підійшов до Ізабелли (Сіду) та Гамми, і запитав:

- Дівчата, а що ж ви не купаєтеся? Гайда, викупаємося, вода хороша.

- Ой, а я купальник забула, - пробурмотіла тихо Ізабелла (Сід).

- Я трохи почекаю, спробую воду, раптом холодна, - повідомила Гамма.

Річард швидко роздягнувся, його плавки підкреслювали усі його приваби, легко зайшов у воду, а потім поплив брасом.

Ізабелла (Сід) дивилася на тих чоловіків, що купаються, на захоплені погляди дівчат, які дивляться на них, а потім запитала у Володимира:

- А що ж Ви не купаєтеся?

- Я робот. Я не можу купатися, - відповів Володимир, але було видно, що він із заздрістю дивиться на тих, що купаються.

Гаррі не було видно поруч. Пірен заявив, що поки постоїть та купатися не буде.

Ізабелла (Сід) звернулася до Гамми з хитринкою:

- Гамма, а ти чого не купаєшся? Яка погода чудова! Таке можливо не повториться. Романтичні світлячки, бухта, хлопці та вода. Невже ти теж робот?

Гамма фиркнула, зайшла за каміння, перевдяглася в новий купальник зі штучним листям, не дарма ж вона його купила в крамниці на плавучому острові. Купальник вигідно робив її стрункою та підкреслював її форми, а у вечірньому світлі Гамма була трохи схожа на гаїтянку, так їй здавалося. Гамма гордо ступала, зайшла у воду та обернулася подивитися, на зроблений ефект. Володимир стояв з відкритим ротом, який він швидко закрив. Річард робив кола кролем навколо Гамми. Потім Річард почав бризкати водою ще одну панночку, яка збиралася зайти в воду в одній мереживній білизні, як вона пояснила, що вона забула купальник в готелі. При виході з води бюстгальтер у неї збила невелика хвиля, але Гаммі здалося, що та спеціально скинула купальник, залишившись топлес, аж надто кокетливо та дивилася на Пірена. Її швидше за все цікавив завидний холостяк Пірен - володар ювелірної імперії, ніж Річард. Гамма випадково повернула голову в бік, та побачила як самотньо  Гаррі сидить в заростях на камені, він тихо спостерігав за тим, що відбувалося.

 

Гамма поплавала в теплому та прозорому морі. Кудись зникла тривога таі навіть шия стала менше боліти. Туристи стали виходити з моря, та Гамма слідом за ними вийшла з великим жалем з води, вона б із задоволенням ще б поплавала. Гамма зайшла за каміння, перевдяглася, а коли вийшла, то в бухті нікого вже не було. Вона трохи розгубилася, як раптом побачила Сіда, що стоїть та чекає на неї.

- Що, усі пішли? - запитала Гамма.

- Угу, - відповів Сід, посміхнувшись чогось, та додав. - Пішли, подруга.

- Пішли, подруга Ізабелла, - відповіла з швидкоминущою посмішкою Гамма.

Світлячки продовжували світити над ними, було щось романтичне в цьому вечорі.

І вони пішли, трохи заблукали в джунглях, а потім знайшли потрібну стежку, йшли мовчки та нікуди не згортали. Мовчання перервав Сід:

- Що там у тебе з Едвардом? Ти його навіщо шукала?

- Так, дурна історія вийшла. Менше старих фільмів дивитися треба, надивилася про Джеймса Бонда, спецагентів, ось і пішла рятувати спецагента або подивитися на нього, - сумно промовила Гамма.

- Як ти збиралася ловити спецагента? Щось я не зрозумів, - запитав Сід.

- Ех. Так все почалося з одного електронного листа, я по дурості його відкрила, а там шифровка. Потім ще один лист, а потім третій. Я їх розгадала.

- І як успіхи? - уточнив Сід.

- Ніяк. Вчора приїжджала на Мадагаскар у цей готель нікого не бачила, сьогодні в кафе теж нікого не бачила, крім дивного типу, котрий представився спецагентом та заявив, що Едвард - не людина, а система якась. Нічого не зрозуміло. Але через мою дурну жіночу цікавость мене викрали злодії або хто вони там є, ось так я і опинилася разом з тобою ув'язненна в тій хатині. Нерозумно ...

- Можна подивитися? - ввічливо запитав Сід.

Гамма включила айфон, зайшла в свою електронну пошту та показала листи Сиду.

- Може він вбивця, любить розрізати людей на частини та потім розкидає по острову, або вбиває, а потім продає органи? - заявив Сід.

- Десь я подібне вже чула. Можливо, він так людей заманює на цікавість, - пробурчала Гамма, дивлячись собі під ноги.

- Хоча, мені здається, що це точно шпигун, мені б теж хотілося на нього подивитися, - раптом заявив Сід, а в очах у нього з'явилися знайомі вогники та щось ще.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше